Жила-була маленька дівчинка. І любила вона слухати картинки та малювати музику. Батьки відвели дівчинку до лікаря і той вилікував дівчинку. Тепер вона робить все навпаки – малює музику і слухає картинки.
Інша дівчинка також – жила-була. І дуже полюбляла дівчинка тая плюватись. Причому досить далеченько плюнути могла. І снайпером була викопаним – плювала, як то кажуть на сході, «нє в бровь, а в глаз». Все б нічого, але паскудниця мала не слиною плювалась, а сірчаною кислотою. То ж і ходили усі навколо без очей. Зібрались якось люди з навколишніх будинків зловити й вбити малу негідницю, та на щастя фільм гамериканці знімати почали. Прознали вони про дівчинку цю, викрали її, загримірували та й зняли собі фільм «Чужий».
А ще одна дівчинка полюбляла до людини підійти, серце рукою вирвати, на білий прапорець причепити тоє серце, та й бігати вулицями з криком несамовитим: «Справедливість є!».
Ще одна дівчинка була. Потім жінкою стала. А потім і взагалі – бабою. А паралельно з нею і хлопчик один подібну ж трансформацію проходив до стадії діда. І ото жили вони собі удвох – дід і баба. А ще курочка в них була. Ага, саме так – Ряба. І ото як водиться знесла курочка тая яєчко. І не просте а, золоте. Дід бив яйце – не розбив, баба била-била – не розбила. Якого хріна золоте яйце бити двом пенсіонерам тре’ було – я без понятія. Короче мудохались вони із тим яйцем довгенько – три дні і три ночі. Під самісінький ранок третьої ночі сіли ці двоє навколо яєчка – збиті в кров руки пластирами обліплюють одне одному, а тут якраз мишка бігла, хвостиком махнула – за хвостик її дід і схопив. Розмахнувся і об золоте яєчко вдарив. Мишка і здохла. Аж тут глип – а яєчко тріщинку дало! Дід з бабою витріщились на яйце – а тріщинка все більшає й більшає! І шарудіння із середини – моторошне таке... Короче обісрались дід з бабою по повній програмі!
А тому шо – нє фіг у такому віці з наркотою балуватись!
Одна дівчинка багато палила. Дуже багато. По дві пачки вдень. І померла рано. О четвертій ранку.
А інша дівчинка палила менше – тіко пачку вдень. І не померла. А стала імпотентом.
Сьома дівчинка була негритянкою. І звали її Райс. В неї був закоханий один гамериканець з погоняловом Джорджбушмолодший. І кожного ранку співав він своїй коханій пісеньку: «Райс, Райс бейбі!»
Восьма дівчинка завше бігала за всіма і кричала: «Зачекайте мене! Зачекайте мене!!!». Але її ніколи ніхто не чекав.
Дев’ята була красунею, що ні в казці сказати, ні пером описати. Тому про неї казок не складали і пером описувати не наважувались. Так і померла на самоті без якісного піару.
З десятою все було набагато веселіше. Завжди як прийдеш до неї, вона тобі косячок протягне – і одразу все веселіше ставало!
Одинадцята завжди носила на голові Червоний Капелюшок. Тому її так і звали – Одинадцята.
Дванадцята мала дуже важкий характер. Та й вагу – відповідну. Коротше – важко з нею було.
А ось про тринадцяту я взагалі нічого не знаю. Яка вона? Що полюбляє? Де мешкає? Але коли-небудь – обов’язково це все з’ясую. А як з’ясую – одружусь!
