S.T.A.L.K.E.R-2000
В голові все дзвеніло, я лежав у лікарні вже другий тиждень. Повернувши голову я побачив що розривається мій мобільний, взявши його я побачив на дисплеї висвічував номер Володимира Райновича, мого шефа.
Не вагаючись я клацнув на зелену трубку, і притулив до вуха.
- Толік, ти чого так довго мобілку не брав?
- Шеф я тільки пробудився.
- Хватить відпочивати, щоб зараз був в офісі.
Я поставив мобілку на тумбочку яка була біля ліжка, і задумався для мене найшли нове завдання, після тої радіації на Чорнобилі вже пройшло два тижні мій імунітет переміг.
Відкрилися двері палати і зайшла молода лікарка, в руках вона тримала виписку, і тут шеф вже постарався.
* * *
В офісі було пусто я як завжди вдягнувся не по роботі, для мене одяг був зараз не зручним два тижні пролежати на ліжку, тут зразу до роботи. Я направився до кабінету Володимира підійшовши я побачив що секретар на місті. Я спитав : - Володимир Райнович в себе.
- Так проходь, він тебе чекав.
Я ще раз глянув на молоду дівчину і не зміг згадати її імені, чи може вона тільки перший день на роботі. Я зайшов до кабінету і побачив шефа за п’ять років співпраці я добре вивчив його скромний кабінет.
Володимир сидів за столом і переглядав документи, він був на багато старший за мене, та мені було тільки двадцять шість.
- Толя ну як відпочив відійшов від радіації. – подивився на мене шеф відкинувши документи.
- І ви називаєте це відпочинком ?
- Ти ж сталкер воїн який був у аномальній зоні на Чорнобилі.
Я подивився на Володимира Райновича до чого він це все клони. Я знаю що найманий сталкери вільно гуляють по Чорнобилю але останні дні моє здоров’я погіршилося.
- Ти зрозумів що не просто тут я маю для тебе просте завдання.
- І що щось серйозне.
- Ні тобі знову треба вернутися на Чорнобиль але тепер нікого не вбивати, не красти, чи вчиняти бої із іншими сталкерами.
Я задумався, завдання але то що перерахував шеф я вмів най краще.
- Тобі просто треба розвідати що затіяли інші сталкери, ти як вже замітив офіс пустий бо Андрія я послав три дні тому його не має до цього часу, потім Сергія вчора, його теж не має я хочу щоб ти вияснив що із ними сталося і де мої працівники вештаються.
- Що мені просто треба розвідати і все ні автомата, пістолета чи гранати не брати.
- Ні це просто розвідка. Я даю тобі мій Хамер і рушай зараз. До обіду вже маєш бути там.
* * *
Я машину зупинив в двадцяти метрах від Припяті, витягнув рюкзак із речами закинув на плечі, і подумав чи надягати противогаз але передумав рушив так.
Вже через двадцять хвилин я був на території Чорнобиля. Привикнувши до самостійності я полюбив порожнє місто.
Що саме дивне я за цілу дорогу яку пройшов не замітив ні одного сталкера. Ще трохи пройшовшись містом я рушив до станції. Йшов вивченою дорогою, я замітив вивіску тут її ніколи раніше не було це напевне сталкери постаралися там було написано „Виставка голубів”.
- Це що жарт. – подумав я собі але пройшовся дорогою, я замітив багато народу тут було близько ста людей, а саме головне що сталкери все це організували цю дивну виставку.
А була ця виставка присвячена голубам. Тут зібралися голубярі-сталкери із цілої України а сміливці прийшли подивитися. Серед людей я замітив Андрія та Сергія вони були Київськими голубо-водами які виводили декоративні голуби. Ця виставка і вразила мене, я не думав що серед найманих сталкерів є люди які займаються голубоводством.
Подзвонив шефу і розповів що тут сталося, і щоб він не переживав за два дні вони будуть. А саме головне що сталкери просто хотіли трохи розслабитися та відпочити на зараженій зоні. Може і мені почати розводити голубів. Задумавшись я над цим петанням рушив до друзів.
