«Хоч пали, хоч не пали - літо є тим, що не забувається.»
Іздрик
Залишилося 3 цигарки і 30 днів до кінця літа. Ти поїхав кудись на північ, а я вже четверту добу не виходжу з дому. Сиджу в своєму акваріумі. Іноді відкриваю вікно, вдихаю отруєне повітря, а потім знову зачиняюсь, віддаючи перевагу своєму особистому кисню. Іноді наважившись, прочиняю потихеньку двері, виходжу із квартири навшпиньки, але обов’язково зустрічаю когось з сусідів чи ще якихось тварюк, засмучуюсь і знову пірнаю назад у територіальні води свого акваріуму. Тут я сама. Сиджу тихенько. Я навіть не убиваю час, він сам помирає поруч зі мною. А я просто старію
Відтоді, як ти поїхав, за вікном похмуро і, здається, холодно.
Добре, що мені не доводиться прокидатись вранці.
Я до останнього ніжусь у ліжку. Особливо приємно, коли міцний сон вже відступає, а дрімота ще не збирається покидати. У ці дивовижні миті я можу бачити сни про те, що хочу…
Шкода, що у нас не було одного літа на двох.. Тепер уже все інакше. Сьогодні я дійсно відчула початок осені – вона починається тоді, коли хочеться пити гарячий зелений чай.
Червоним олівцем на папері малюю риб, щоб хоч було з ким порозмовляти. Даю імена павучкам, що пригрілись у кутках моєї кімнати. Сьогодні ніч така холодна, що навіть нічні метелики поховалися.
Знаєш, я так мріяла по невеличкий круглий акваріум з двома червоними рибками. Та останнім часом дежавю вкінець замучило: десь я таке точно бачила…якщо дійсно так, то стає нецікаво. Так і один мій друг мріяв про татуювання – формулу ЛСД на нозі. Яке ж було у нього розчарування, коли я розповіла йому про те, як Оксана малює собі формулу диетиламіду лізергінової кислоти ручкою на плечі. Проте, у цього хлопчика є акваріум. Стоїть у нього в кімнаті збоку на фортепіано, час від часу - на табуретці посеред кімнати. Дуже зручно: хлопчик вмощується на дивані, затягується і делікатно так струшує попіл прям в акваріум. Дивакуватий такий.. Цікаво, що він собі нишифрує за літо?
Літо змінює. Це відомо ще зі школи: як би ніжно не шепотів на вушко про почуття білявий хлопчик з паралельного класу навесні після уроків, літо у кожного своє, і як не крути, у вересні сідали за ті ж парти вже зовсім іншими людьми.
Зараз мене не хвилює те, як змінить мене це літо, як воно мені запам’ятається. Просто хочеться щоб ти був поруч, хочеться, щоб було хочаб кілька днів, у яких не буде нікого і нічого, а тільки ми.. Шкода тільки, що гаряче літо раптом стало кінцем літа. Бо осінь – це коли сумно влітку…
