Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51622
Рецензій: 96045

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 5976, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.133.143.118')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Спадаюченадумку

Збирай, труси та й все...

© В:тал:й, 18-08-2007
... так це було те що треба. несподіваний початок і ще дурніший кінець. а починалося все із кінця попередньої історії, яку за браком КЕфірного часу я не буду писати. так от і все... все що хотілося розказати про кінець. середина була така: є люди з якими добре проводити час  про нього й поговоримо - тобто будете читати те що я тут написав. проснувся від того що на мене вже вчетверте за цю ніч звалився сон. так починаєтья мій ранок. а ще варта додати що сон - це тарган, який зовсім живе ненапряжно. а живе він так бо нікого то не гребе. цікаво що ще цікавого можна написати. ага після того як вмився він, тобто я, я - він, тобто х*юмен чоловічого роду, зібрався і пішов на роботу. на вулиці співають так велесло і жваво божевільні, так хотілоось би сказати що це пташки, але насправді це божевільні створіння, тому їм потрібно уступати місце в трамваї. так от сиджу я в ньому - траваї - і чекаю свою зупинку... поту, тому що він так тече і його не зупинити  - це що до часу, а про піт нічого сказати - тече та й тече - головне шо ні на кого не капає. поки це пишу я вже біля метро і на роботу як завжди спішу. переважно люди спішать в двох випадках - перше коли вони невстигають, друге - коли хочуть встигнути - тобто перші від других не далеко втікли. їдеш в метро і дивуєшся невже хтось може казати що метро це щось десь. набридло. Кінець. я ж казав що кінець буде несподіваний. насправді цю історію можна подати до психолога. психологи це продюсери людей! класно сказано - треба записати. психологи так як продюсери - зняють як треба, але самі цього не можуть зробити. це я на рахунок їхнього особистого життя. так особисте життя це річ індивідуальна. клас - особисте життя - це річ, яка належить іншим людям, які як хочуть так тобі і його зроблять. в останньому слові якщо забрати зро - то вийде матюк - це так до слова. і в принципі так і виходить, що матюки в людей до слова. от цікаво чого всі неформали такі одинакові - вони навіть одинаковіші за сірих людей. неформальна людина це та яка якось дійсно виділяється, а вони такі всі одноманітні. завжди хотілося це сказати але чомусь тільки написав. десь би найти шось цікаве. цікаво чи можливо вбити людину одноманітністю - відповідь - можливо, якщо одноманітність це марка арматури. от дури дури ті дівки та й хлопи дури - щось всі дури, а дурити не треба. нє в принципі і я дурю, дурити треба якщо не маєш шо мудрішого сказати. Кінець.
21:16 01.02.2003

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.063857078552246 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати