Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50953
Рецензій: 95696

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 5946, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '44.201.131.213')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Оповідання

Електронне кохання

© Олександр Кусков, 15-08-2007
     За вікном вересень, але ранній, тоді коли ти ще не зрозумів що скінчилося літо. Дерева ще зелені, спека неймовірна, пташки співають. Але вересень, нажаль, відомий не тільки, як баб’ є літо. Діти йдуть до школи, а студенти в університети, де сидять в душних аудиторіях, або в кафешках, замість лекцій.
     Роман був з тих, хто обирав аудиторії, але й ботаніком його назвати неможна. Звичайний трієчник. Мабуть через те, що економіка не його життя, та зрозумів це надто пізно аж на другому курсі, але мучиться за-ради батьків. Бо як вони кажуть: «співами на життя не заробиш, а от еко-номіка - це сила». Так, Роман співає і як йому здається, вельми непогано. Хоча зараз вересень, думками він вже у липні, коли починається набір у місцеве музичне училище. В цьому році він закінчує четвертий курс, останній. Та чогось не вистачає в його житті, хоча б маленького, але не-обхідного кохання. Вся проблема в тому, що Роман по життю максима-ліст і принципово закохується у красунь. Дівчата, як то кажуть «так сяк», йому не подобаються, а на красунь не вистачає грошей.

     На годиннику без двадцяти три, до кінця останньої пари ще п’ятнадцять жахливих хвилин. Препод монотонно розказує про ізокванти, які вже у нирках сидять. Пів групи сплять. Так і хочеться послухатися нашкрябаному на парті надпису: «кнопка вимикання препода, натиснути лобом і тримати до кінця пари».
     Не послухавши «мудрої» ради на парті, Роман повернув голову в сто-рону вікна. Випадково він зловив на собі погляд Ольги. Помітивши це, вона швидко повернулась у сторону Гургена Автонділовича (препод). Роман посміхнувся, він давно помітив, що ця дівчина на нього загляда-ється, але то вона була «так сяк», то він просто не знав як до неї підійти, загалом спілкувалися вони рідко.
- Йдемо сьогодні в парк пиво з пацанами пити! – відволік сусід по парті.
- Ні, Сірий, вибач, не можу, справи.
- О такі дівчата будуть – Сірий підняв в гору великий палець.
- Нажаль, ні.
- Ну і дурень.
     Звичайно ж дурень, бо що може бути краще, ніж пиво та файні дівча-та? Хоча щодо пива Роману по цимбалах, а ось з дівчатами прокол, бо сьогодні його чекає електронна кохана з романтичним ім’ям Бєлк@. На сьогодні запланований сеанс у чаті.
     Виходячи з аудиторії , Роман знову піймав очі Ольги, такі блискучі, та красиві. Може підійти, запросити її кудись? Ні, не сьогодні, знов іншим разом.  
      З’ївши улюблену варену картоплю з м’ясом, Роман побіг у свою кім-нату до комп’ютера. Далі Scorpions на повну гучність, Internet Explorer, чат, приватний зал і ось вона Бєлк@.
- Привіт, Бєлк@!
- Привіт, патріот!
- Я кохаю тебе.
- Я теж тебе кохаю.
      І далі ще півсотні рядків про любов. Роман вважав, що майже все знає про неї: метр сімдесят два сантиметри краси, білявка, сині очі, хобі. Мо-же вона та сама безкорислива красуня, яку він покохає? Все, пора.
- Зустрінемось у реалі? – він запитав.
- Мабуть так – вона відповіла після кількох хвилин мовчання.
- Тоді зупинка «Фестивальна»?
- Як я тебе впізнаю?
- У мене в руках будуть квіти.
- Тоді я буду з журналом «Metropolitan» у руці.
- Тоді завтра о шостій на зупинці.
     Квіти, журнал, все це нагадувало якійсь шпигунський фільм, але ін-акше ніяк.
     Наступний день пройшов швидко, одягнувши на себе все найкраще, Роман вже без п’яти шість стояв на зупинці «Фестивальна». Але окрім бабусі з газетою «Правда» у руках, нікого не було. Може це вона?! Та мабуть ні, мабуть.
     Пройшло десять хвилин, двадцять, мабуть ніхто вже не прийде. Роман тримав квіти, як віник через злість. Навряд вона прийде.
- Привіт, ти що тут робиш?
     Перед ним стояла Ольга, вона посміхалась. Каштанове волосся розви-валося від вітру, яскраві очі дивились на нього так, що аж слова кудись подівались.
- Чекаю, Оля.
- Дівчину?
- Звісно. А ти кудись їдеш?
- Ні, теж чекаю.
     Вони стояли разом ще годину, балакали, вона сміялася від його доте-пних жартів, Роман, навіть, забув про Білку. Та поглянувши на годинник, відчув, що його кинули. Пора йти до дому.
- Ці квіти тобі, Оля, мабуть вона не прийде.
- Може ще почекаєш?
- Ні, пора, вдачі тобі.
     Роман пішов униз по вулиці, увесь в сумних думках, та щось трапи-лось і він обернувся. Так звісно, як це він раніше не помітив? Ольга три-мала руки за спиною, а в руках якійсь журнал. Роман негайно підбіг до неї.
- Можна я подивлюся на твій журнал?
- Так, звісно – з подивом Ольга віддала Роману журнал.
- «Metropolitan»? Білка? Це ти?
- Що?
- Це ти?
- Рома? Це ти патріот?
- Чого ж ми стоїмо? Пішли в кафе, нам треба поговорити.
- Так, авжеж.
     Що буде далі? Мабуть світле майбутнє, обіцяне комуністами. Але як-що серйозно, у Романа з Ольгою все буде добре, навіть краще, ніж вони могли уявити сидячи у чаті.
      Кохайте один одних краще у реальному житті, ніж в електронному світі Internet.

                                                              Кінець  

                                                                                        15 серпня 2007 р.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Чесно? Я це вже багато разів читала

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Vita, 16-08-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.82568001747131 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …