Здраствуйте, мої маленькі. Сьогодні Ви послухаєте казку „Як добре бути цибулею”. До речі, Ви любите цибулю? Не подобається? Погано пахне? А що ж ви тоді любите? Слухаю Вас уважно. Мармелад, шоколад, зефір, халва. Так-так, звичайно халву не можна не любити мої ласуни.
А от я люблю цибулю. Чому? Бо той, хто їсть цибулю буде міцним і здоровим, як наші предки козаки. Ви теж хочете бути міцними і здоровими? Тоді ця казка саме для Вас.
Якось, одна господиня купила на ринку різні овочі і фрукти. Прийшла вона до дому і виклала всі ті овочі і фрукти на стіл.
- Зварю я борщику! Смачнючого та пахучого! – вирішила господиня, милуючись усім тим стиглим і соковитим багатством.
- Стривай. Ці овочі і фрукти такі чудові, що я неодмінно маю їх намалювати! З них вийде дивовижно зугарний натюрморт! – сказав господар, який як Ви здогадалися був художником. – Вони такі гарні, що я прямо зараз піду і приготую студію для роботи.
І господар з господинею вийшли з кухні.
На кухні запанувала тиша.
Та ось овочі і фрукти почали лопотіти.
З початку з того лопотіння неможливо нічого було розібрати, аж ось воно чіткішим.
- Ви чули! Художник сказав, що ми чудові! Чудові! Чудові! – зраділи овочі.
- Він напише з нас дивовижно зугарний натюрморт! – одізвались фрукти.
Овочі і фрукти ще довго раділи б, але раптом почувся крик.
- Фі!!! Звідки цей запах! – заверещали овочі. – Тут пахне... тут пахне цибулею! Це просто нестерпно! Цибуля, ми не хочемо з тобою товаришувати, забирайся від нас – негайно!
І очі виштовхнули цибулю із своєї купки. Від того поштовху цибуля покотилась прямо до купки з фруктами. Але і тут не було цибулі спокою. Фрукти одрачу зарепетували.
- Фі!!! Цибуля, нам не подобається як ти пахнеш! – і овочі теж виштовхнули цибулю із своєї купки.
Цибуля покотилась і спинилась прямо посеред столу. І ніхто за вигуками „Ми чудові! Ми прекрасні!” не почув, що цибуля тихенько заплакала.
Але і тут її не дали спокою!
- А чого це ти на самому кращому місці так розляглася! Хіба ти не бачиш, що тут так просторо. На цьому місці художнику буде видно всі мої золоті зернятка. Адже мене виростив, між іншим, сам ФАБРАЖА. – зарепетувала кукурудза.
- Ти мабуть хотіла сказати – Фаберже! – пролунав якийсь писклявий голос.
- Так-так, я і кажу – ФЕБРЕЖЕ. Всі зернятка у мене золоті. І я така солоденька. – продовжувала хизуватися кукурудза.
- Справді?! – знову пискнув незнайомий голос.
- Так. Надзвичайно солодка! – зраділа кукурудза, що є перед ким хизуватися.
Після цього на стіл залізла миша і підбігла до кукурудзи. Миша понюхала кукурудза і пропищала.
- Так, пахнеш ти справді смачно!
Почувши таке кукурудза не на жарт занепокоїлась.
- Заждіть, а навіщо ви мене нюхаєте!
- А я тебе з’їсти хочу! – писнула миша.
- Ні, мене не можна їсти! Мене ще не намалювали! І взагалі ніяка я не кукурудза! Я – цибуля! Просто мене зачарувала зла капосна відьма! - заридала кукурудза.
- Відьма!.. Зла і капосна! Зачарувала! Який жах!.. Яка трагедія!.. Я не можу стримати сліз. – і миша заридала також.
- Пані миша, Ви плачете! То Ви мене не будете їсти?! – зраділа кукурудза.
- Чому ж ні! Я плачу, бо саме згадала, що мене теж зачарувала зла капосна відьма і тепер я маю харчуватись зачарованою цибулею! – пискнула миша і проковтнувши кукурудзу щезла зі столу.
Але і тут цибулі не стало спокою. До неї підкотилась груша і почала штовхатися.
- Це тепер буде моє місце. Я надихну нашого художника на серію справжніх шедеврів: „Груша на шарі”. „Купання груші”, „Загін груші в бою”.
Та тут почулось дзижчання і на грушу сіла муха.
- Не сідайте на мене! – запротестувала груша. – Ви зіпсуєте мою шкірку. А мене сьогодні будуть малювати.
Зачувши це муха засміялася:
- Джжжж!.. А от і ні! Джжжж!.. Ніхто Вас не намалює!... Джжжж!.. Ах-хаха! Я принесла вірус! Джжжж!... Ах-хаха! Дуже лютий вірус! Джжжж!.. Ах-хаха! І всі захворіли! Тепер Вас ніхто не намалює! Джжжж!.. Ах-хаха!
- Але ж художник так і не намалював мій найкращий профіль! – заплакала кукурудза. – Ось цей! Хоча ні ось цей! Ні, не цей! А оцей!
І груша почала крутитися шукаючи свій найкращий профіль:
- Цей! Ні, цей! Цей! Цей! Цей!
Врешті решт груша так закрутилась, що впала і встала пом’ята. Груша підвелась і побачила, що в неї вцілів лише один бік.
- Ось він! Знайшла! – зраділа груша і знову впала.
А тим часом овочі і фрукти збентежено гомоніли.
- Овочі і фрукти! – заглушив цей гомін своїм криком гарбуз. – Як найбільший із Вас, я обираю вашим головнокомандувачем. Це означає, що я буду надавати накази, а Ви їх виконувати- радісно і з піснею! Зараз я Вам дам мій перший наказ. Овочі і фрукти, я оголошую війну вірусу і наказую Вам його перемогти!
Але овочі і фрукти, почувши наказ гарбуза, тільки збились докупи і з переляком поглядали на гарбуз.
Гарбуз побачивши, що ніхто не виконує його наказу затрясся і підплигнув:
- Я наказую Вам, ідіть і переможіть вірус!
Але овочі і фрукти знов залишились на місці і гарбуз знову закричав:
- Переможіть вірус!
Тепер овочі і фрукти ще з більшим переляком вирячились га гарбуз.
- Переможіть вірус! ... Переможіть! Ну?! ... Чому Ви не перемагаєте вірус, га?
- Командувач гарбуз! Але ми не вміємо перемагати вірус! – нарешті озвались фрукти.
- Невже так важко перемогти якийсь вірус, коли це наказує сам головнокомандувач?! – залютував гарбуз.
- Вибачте! А мені здалося чи Ви дійсно говорили про вірус? – раптом озвалась цибуля.
- Звичайно про вірус і його треба перемогти! Тільки відійди. Я не можу дихати коли ти поруч!
- Вірус! Всього на всього треба перемогти якийсь вірус! Я то думала щось справді серйозне! А треба всього на всього перемогти якийсь вірус! Ой насмішили! Мені не було так весело з того часу як мене принесли на цю кухню! Як смішно, як весело, ха-ха-ха!
І цибуля засміялася, а із її кісок почав проступати газ.
- Ха-ха! – сміялась цибуля і з її кісок проступало все більше і більше газу.
Нарешті газ заполонив увесь дім і всі овочі і фрукти почули розлючений крик мухи:
- Цибуля, я ненавиджу тебе! Джжжж!... Мій самий лютий вірус задохнувся. І все через тебе! Джжжж!... Бах1
А те „бах” означало, що муха так розлютилися, що не помітила шибку і врізалась в неї.
Овочі і фрукти зраділи і кинулися обнімати і цілувати цибулю.
І тільки гарбуз не радів. Він насупився і буркотів:
- Це несправедливо! Чому всі цілують цибулю! Адже наказ перемогти вірус віддав я! Зупиніться! Наказую обіймати і цілувати мене!
Саме в цей момент двері на кухню відчинились. Це був художник6
- Фух! Стало легше! А то мені здалося, що я захворів! Тепер можна зайнятися і натюрмортом.
Зачувши це овочі і фрукти заспівали:
Як гарно бути абрикосом
Бананом, динею, огірком,
Як гарно бути баклажаном,
Горохом, рапсом, кавуном,
Як гарно бути виноградом,
цибулею, хроном, часником.
Як гарно бути…
Як чудово просто бути!
А натюрморт того разу у художника, у здорового художника, у здорового художника, який не боявся цибулі, вийшов і справді чудовий.
Як гарно бути цибулею.
Казка „Як добре бути цибулею” адоптована для мультфільму або коміксу.
Кадр 1. Порожній стіл. Можна крупний план кухні.
Кадр 2. Відкриваються двері. Поява господині.
Кадр 3. Рука господині викладає на стіл овочі і фрукти на дві окремі купки.
Кадр 4. На столі з’являється дошка і ніж.
Кадр 5. Господиня кладе на дошку капусту і заносить над нею ніж.
Кадр 6. Зображення капусти крупним планом.
Кадр 7. На кухні з’являється господар.
Голос господаря: Ці овочі і фрукти такі чудові. Не поспішай готувати. Я їх спочатку намалює. З них вийде просто дивовижний натюрморт. Піду, усе приготую.
Кадр 8. Господар і господиня виходять з кухні. Двері зачиняються.
Кадр 9. Овочі і фрукти крупним планом. Тиша.
Кадр 10. Овочі і фрукти починають рухатися.
Голоси овочів (з відлунням): Ви це чули. З нас напишуть картину… картину… картину… Ми – чудові… чудові… чудові… Із нас вийде дивовижний натюрморт… дивовижний… дивовижний…
Кадр 11. Овочі заворушились.
Голоси овочів: Фі!!! Звідки цей запах? Фі! Просто неможливо? Звідки… Так це ж цибуля!
Кадр 13. Цибулю виштовхують і вона котиться прямо до купки з фруктами.
Кадр 14. Купка з фруктами здригається.
Голоси фруктів: Аааа! Який же жахливий сморід! Нам погано! Забирайся від нас негайно!
Кадр 15. Купка з фруктами виштовхує цибулю, вона котиться і зупиняється посеред столу, якраз між овочами і фруктами.
Кадр 16. Зображення цибулі крупним планом. Здається вона схлипує.
Кадр 17. Зображення столу.
Кадр 18. До цибулі підкочується кукурудза і починає її штовхають.
Кукурудза: А чого це ти тут розляглася? Тут якраз для мене добре місце. Щоб усі бачили мою красу. Подивись, скільки в мені зерняток. І всі всі золоті. Мене виростив між іншим сам ФАБРАЖА!
Невідомий голос (з попискуванням): Ти мабуть хотіла сказати Фаберже.
Кадр 19. Кукурудза радісно киває.
Кукурудзи: Я і кажу, мене виростив сам ФЕБРЕЖЕ. Всі мої зернятка золоті. А яка ж я солодка.
Невідомий голос: Дуже солодка.
Кукурудза: Я надзвичайно солодка.
Кадр 20. Біля кукурудзи з’являється велика біла миша. Миша нюхає кукурудзу.
Кадр 21. Миша міцно стискає кукурудзу і радісно пищить.
Миша: Так, пахнеш ти смачно.
Кадр 22. Кукурудза тремтить.
Кукурудза: Навіщо ви так кажете? Невже Ви хочете мене з’їсти?
Миша: Звичайно, солоденька, я тебе хочу з’їсти.
Кадр 22. Кукурудза і миша крупним планом.
Кукурудза: Ні! Цього не може бути! Адже мене ще не намалювали. (В горішньому куті з’являються обриси картин) „Кукурудза купається” „Кукурудза в леопардовій шкурі. Кукурудза танцює. І взагалі, я ніяка не кукурудза. Я – цибуля! Мене просто зачарувала зла відьма. Пані миша, вам тільки здається, що я кукурудза.
Кадр 23. Миша притискає до себе кукурудзу ще міцніше і голосить.
Миша: Відьма!.. Зла відьма!.. Зачарувала!.. Який драма!.. Яка трагедія!.. Я не можу стримати сліз!.. Так сумно!..
Кукурудза: Отже, ви не будете мене їсти?
Кадр 24: Миша витирає сльози.
Миша: Чому не буду! Я саме згадала, що мене теж зачарувала зла відьма. І щоб злі чари впали я маю з’їсти зачаровану цибулю.
Кадр 25. Миша проковтує за один раз кукурудзу. Посміхається і втікає.
Кадр 26. Кухонний стіл загальним планом.
Жужотіння мухи.
Кадр 27. Над столом з’являється муха. Жужотіння.
Кадр 28. Муха сідає на грушу.
Груша: Не сідай на мене. Ти мені зіпсуєш шкуротиння. А мене сьогодні будуть малювати.
Кадр 29. Муха крупним планом.
Муха: Ні! Ззззз… Ніхто тебе малювати не буде. Ззззз… Я принесла із собою вірус. Ззззз… І тепер художник хворіє. Ззззз… Вірус, ха-ха-ха, дуже шкідливий вірус. Ззззз… Тепер художник вас не намалює. Художник нездужає. Всі, всі нездужають! Ззззз… Нездужають! Ззззз…
Кадр 30. Стіл з овочами і фруктами. Овочі гомонять.
Голоси овочів: Хто ж тепер нас намалює? Яка ж це тяжка доля бути не намальованими? Це так нестерпно!
Кадр 31. Груша крупним планом.
Груша: Тепер художник так і не намалює мій самий кращий профіль.
Кадр 32. Груша обертається.
Груша: Ось він! Хоча ні не він!
Кадр 33. Груша знов обертається.
Груша: Ні, ось цей!
Кадр 34. Груша обертається ще.
Груша: Чи може цей?
Кадр 35. Груша обертається.
Груша: Або цей, цей, цей…
Кадр 36. Груша вертиться і крутиться, що навколо неї здіймається вітер і, врешті-решт, вона падає.
Кадр 37. Крупним планом зображення груші. Вона вся побита і пом’ята крім одного боку.
Груша (радісно): Знайшла!
Груша втрачає свідомість.
Кадр 38. Овочі і фрукти гомонять.
Кадр 39. В центрі кадру гарбуз.
Гарбуз: Овочі і фрукти, оскільки, я най більший з вас – я буду вашим командиром. Вам це дуже сподобається, адже вам доведеться виконувати всі мої накази. Подумайте самі, хіба ж це не чудово! А тепер я оголошую війну вірусу і наказую вам перемогти його.
Кадр 40. Гарбуз починає трястися і підплигувати.
Гарбуз: Я наказую, - переможіть вірус!
Кадр 41. Овочі і фрукти не рухаються.
Гарбуз: Переможіть вірус.
Кадр 43. Фрукти і овочі уважно дивляться на гарбуз.
Гарбуз: Переможіть… Ну?
Кадр 44. Фрукти і овочі починають гомоніти.
Фрукти і овочі: Але ми не вміємо перемагати вірус.
Кадр 45.Гарбуз крупним планом. Лютує.
Гарбуз: Невже так важко перемогти якийсь там вірус.
Кадр 46. Цибуля підкочується до гарбуза:
Цибуля: Вибачте, в мені здалося чи ви дійсно говорили про вірус?
Гарбуз: Так, саме про вірус і його треба перемогти. А тепер відійди, я не можу дихати, коли ти поруч.
Кадр 47. Цибуля крупним планом. Я то думала, що щось серйозне, а треба просто перемогти вірус.
Кадр 48. Цибуля сміється. Із її золотих кісок з’являється газ.
Цибуля: Хо-хо, стільки галасу через вірус. Як смішно!
Кадр 49. Газу стає більше.
Цибуля: Хе-хе, мені не було так весело з того часу як мене принесли на цю кухню. Хи-хи!
Кадр 50. Газ окутує все.
Кадр 51. Газ вирує.
Голос мухи: Цибуля! Цибуля! Ти вбила мій самий кращий вірус!!!
Чути як муха врізається в скло і падає.
Кадр 52. Газ розсіюється.
Кадр 53. Овочі і фрукти обіймають і цілують цибулю.
Кадр 54. Гарбуз крупним планом.
Гарбуз: Ні, це не неправильно! Чому ви обіймаєте і цілуєте цибулю? Адже саме я надав наказ перемогти вірус. Зупиніться негайно. Наказую обнімати і цілувати мене…
Кадр 55. Овочі і фрукти підкидають цибулю в гору.
Кадр 56. Відкриваються двері. Художник підходить до столу.
Художник: Наче полегшало. А то вже здалося, що я захворів. Тепер можна і натюрморт написати.
Кадр 57. Овочі і фрукти танцюють і співають пісню:
Як гарно бути абрикосом
Бананом, динею, огірком,
Як гарно бути баклажаном,
Горохом, рапсом, кавуном,
Як гарно бути виноградом,
цибулею, хроном, часником.
Як гарно бути…
О! Як чудово просто бути!
