Був звичайний літній день...Звичайні дівчата сиділи на звичайних ослонах,а не менш звичайні хлопчики сиділи на більш брудних ослонах,тільки навпроти.Я так і не зрозуміла чого вони намагались досягти розгледжуючи усі частини тіла один одного і при цьому пристрасно покусуючи свої губи...Все одно річ йдеться не про них,бо я не хочу витрачати свій час на опис звичайних ідіоток,які хочуть спокусити кого завгодно і як завгодно.Річ йдеться про одного хлопця.Він був ідеалом усіх цих размальованих дівиць.Коли "Містер-мрія" проходив повз них-вони починали закатувати очі і робити вигляд,що вони заблукали/зламалася застежка на спідниці/щось потрапило в око...От тільки хлопець не звертав ні на цих дівчат,ні на їх пусті,позбавленні інтелекту,погляди;ні на ці банальні прийоми жодної уваги.Цей "дивак" самотньо сидів у кущах,відштовхуючи всіх і кожного,хто намагався якимсь чином його розворушити.Хлопець не звик...Не звик повинуватися правилам та розпорядкам,і також не звик бути об`єктом нагляду та уваги.
Тоді він сидів на скамійці під деревом,і,подібно Пушкіну,писав.Що він писав,як він писав-не знав ніхто...Крім неї...Просто вона сиділа на підвіконні,над цим деревом і писала розповіді (про нього у тому числі).Ви вважаєте,що вони так і познайомились?Ні.Вони були дужі схожі тим,що всіх відштовхували,включаючи один одного. У них було купа спільного:обидва ненавиділи гламур і пафос,дешеві та безглузді понти,та вони обидва записували усілякі дурниці у блокнот,шукаючи натхнення біля одного й того ж самого дерева.От тільки Він її не помічав.Йому було лінь підняти голову вгору,а судячи з її зовнішнього вигляду,хлопець вважав її звичайною,не вартою уваги,дівчиною.А їй…Їй подобались лише його скейтера та вірші.Вірші не про любов,щастя,смерть і т.д…А вірші про те,як йому набридла банальність,про те,як він сам,того не помічая,стає банальним.З кожним таким рядком він розумів,що потрібно зробити ЩОСЬ,щоб догодити самому собі.ЩОСЬ оригінальне,дурне,не схоже на інших…
Врешті-решт він зламався і плюнув.Йому набридло попросту марнувати час,просиджуючи під деревом з ручкою та блокнотом…в самоті.Він не змінив своїх переконаннь та поглядів…Він залишався самим собою.Всередині.Тільки при цьому став як всі
