То Мороз-чарівник провів своєю чарівною рукавичкою, і намалював на вікнах лісове озеро, і скував на ньому воду.
Поруч стояли вбрані у легеньку, пухку одіж ялинки. Це все було обрамлено гарною рамкою вікна.
Дітвора не могла відвести погляд від цього дива. І питала у матері: “Що то таке, і чому воно таке?” Дідусь, що сидів поруч, з білими, як у діда Мороза вусами, який теж мав багато онуків, промовив неквапно:
То вода конденсуючись на склі, що має низьку температуру, при мінусовій температурі повітря, замерзає. Вода завдяки своїх кристалічній будові замерзаючи утворює симетричної форми об’єкти. І викиньте зі своїх дурних голів казна-що, і не плетіть, дітки, дурниць! Аж слухати гидко.
Знаєте що було найприкріше у його словах? Це те, що вони були правдою.
