Ушкалов, Сашко
БЖД: Crazynovel. – K.: Факт, 2007. – 240 с.
Була середина квітня. Я йшов на книжкову виставку-ярмарок, яку незважаючи на доволі потужну рекламну кампанію, більшість свідомих читачів проігнорувало. Якраз перед входом до приміщення університету фізичного виховання спорту, де і відбувалась виставка-ярмарок (м. Республіканський стадіон), я побачив цікаву картину: молоді автори в гучномовець читали уривки своїх творів, книги видавали безкоштовно у кіосках, що зроблені з картонних коробок, проте платити треба було за автограф. Тоді мене зацікавила сучасно інтерпретована Шевченківська фраза: „У кожного своя карма і свій джип Черокі...” Фраза з книги БЖД молодого та перспективного Сашка Ушкалова.
БЖД – нова книга із серії „Exceptis excipiendis” (усе за винятком того, що варто виключити) видавництва „Факт”, у якій береться до уваги не вік письменника, а його сучасний світогляд.
Яскраво кидається у вічі обкладинка книги, на якій автор стоїть на березі безкрайого моря, показує середній палець місту і його ніжно обіймає приваблива дівчина. Обкладинка напевне і є передмовою книги.
БЖД – класичний „совково-заліковий” предмет, який треба завчити тільки тому, щоб отримати жадане слово „зарах” у залікову книжку.
Безпека життєдіяльності – останній залік, який треба скласти герою твору, щоб здобути диплом. Твір, написаний жартівливим стилем, не тільки про те, як виживати, виходячи сухим із води. Твір передовсім про те, як правильно жити, насолоджуючись кожним моментом і миттєвістю в урбаністичному довкіллі.
Книга захоплює з перших сторінок і заставляє читача гучно сміятися незалежно від того, де він її читає. Сашку Леонідовичу вдалося належним чином розкрити талант, успадкований від батька (Леонід Ушкалов – філолог і літературознавець), хлопець вдало поєднав тонкий гумор і життєву філософію.
Чого тільки варті приколи про начальника Жеку, про піцерію „Челентано”, про особливості футбольного матчу між командами нижчої ліги та фрази типу „Ма, він такий жадний, бо камуніст” або філософські думки на тему слова „Свабодєн” та роздуми на кшталт „Ти можеш годинами ліпити замок з піску, але прийдуть якісь ... (хулігани) і за 10 хвилин все зруйнують”!
Герої твору певним чином здаються невдахами, проте кмітливими (цікаві моменти відбуваються на центральній площі міста або у метро з циганами). Крім головного героя База, слід відзначити Ікаруса, який немов Ікар упав із неба (з вікна гуртожитку), красуню зі служби довіри Анжелік, якій боляче дістається від батька та кришнаїта Яцика, який працював повією, щоб прокормити свою хвору маму.
Сашко Ушкалов показує філософію сучасної молоді, її ставлення до іноземних богословів, які стали віруючими після аварії мопеду Ямаха, до менеджерів, з їхніми білими сорочками, краватками та бейджиками, до братків-мажорів та їх дочок-німфоманок, до сучасних капіталістичних, глобалістичних та маркетингових перетворень.
Автор чудово описує сни та спогади, що приходять під час споглядання риби в акваріумі чи жабки на трусах старости, тим самим змушує читача проковтнути твір на одному подиху і зробити відповідні висновки.
У творі присутня ненормативна лексика, але це тільки прикрашає твір, робить його більш „життєвим”.
Між іншим, Сашко Ушкалов із Харкова, тому в деяких місцях твір схожий на Жадана, але це щось нове, так необхідне сучасній молодіжній українській літературі.
