Буратіно присів в траву, милуючись небом та знімаючи з себе комах. Тракторист Петро, сидячи на кузові та рулюючи шваброю, з такої висоти бачить сусіднє село. Всі його думки там, у колгоспі, де доярка Клава здає норму. Він не бачить нещасного Буратіно і ледь вминає його в землю. Трактор глохне.
Буратіно, перебуваючи в комі, видіє сон, а, може, то все наяву з ним діється.
Буратіно(трагічно):
Я не дрова - не зотлію
А як тіло моєму судилося в цьому казані зваритись,
То душа ж моя потрапить до світлого неба,
Де не буде дармоїдів-термінів та набридливих дятлів.
О так, я вип’ю солодкої отрути, що стоїть поруч
У відрі.
Хто б міг подумати: коли зверху помазати – фарба
В середину прийняти – вогонь пломенистий,
Що роз’їдає глибоко ксилему…
О, Мальвіно, ти обрала рум’янець
Замість акварелі…
Жорстока жінко, ангел безсердечний!
Та досить порожній розмов
І грецьких понтів
Я приймаю смерть.
Люцифер:
Не смій, тричі проклятий пеньок –
Не в рай твоїй душі дорога,
А прямісінько до твого батька
В підвал,
Тобто до мого офісу
На секретарську посаду
Будеш грішників омивати в киселі.
Воно тобі треба?
Буратіно:
А скільки платять, звіре цих печер,
Його Величність чорте.
Люцифер:
Чувак, зрозумій, не підходиш
ти для нашого району
Тут тільки «конкретні патсани»
шукають відпочинку,
стріляючи у Вови Ватномарлі косяки.
Буратіно:
Дивно, я думав
Ватномарлю приймуть на небо.
Люцифер:
Та гітара з наворотами була
Важка, як робота тут.
Ще й колонки,
дівчаток хор і
всяка перкусія
Не залишив, не зірвався у височінь.
Земне тяжіння, розумієш…
Сказав по-мужицьки:
то буду для чорта гратиму
Ідейний хлопець.
Буратіно:
Ніколи не любив реггі
То мукою мені буде слухати
Його зойкання та ліричні співи про місяць.
Люцифер:
Була б моя сила –
Вічним тебе зробив би.
Аби ніколи не потрапив в наш клуб
Вічного хаосу та кривди.
Не ідейний ти – не носиш адідас.
Буратіно:
Як прийду – то розвалю вашу ідилію.
Ти так і знай.
Бо твої пацани мене за 5 золотих монет
На весь світ лохом виставили.
Люцифер:
Не смій,
Інтелігенте недобитий.
Знав би тоді, сам би Майстру киянку подав.
Буратіно:
Це пізніше. Зараз треба людям шоу показувати,
Грати наївного хлопчика,
Що заміть аби стати сервізом в домі пристарілих,
Віддав річний дохід батька за буквар.
Люцифер:
Дешеві понти гонеш…
Вали, бо аж тут чути тупіт ніг в будинку твого старого.
Буратіно(злорадно):
Не прощаюсь. Чекай на мене.
Тим часом в тісному залі з невеличкою сценою і купою людей… Камери, тіснява, спека та сморід.
Зал(рукоплескучи):
БУ
Татата
Ра
Татата
Ті
Татата
Но
Татата
Продюсер(сердито):
Куди цей обрубок втік з авансом моїм.
Невже хоче корінь пустити десь на Гаваях?
І залишити нас без хепі-енду,
Щоб домогосподині зійшлись сльозами біля
Своїх світло-синіх екранів?
А чого варта Мальвіна,
Весь фінал скуйовдила,
Мов шовкову постіль з жахливого похмілля.
Не подобається їй, бачте,
Буратіно руками липне
Коли його рубанком точили?
Асистент(улесливо):
У липні, зрубавши липу
На якій гнізда звивали дивні птахи
Продюсер(кепкуючи):
Страуси,
Чи Двоголові орли…
Руки липнуть, руки липнуть…
Воно й не дивно.
А голову певно з дуба робили.
Аби міцна була та не робила складних обчислень,
Кажу ж: на «полі Чудес» закопав шість монет та «Снікерс»
Закопав би й сьому,
Якби не сплутав ліву й праву руку.
Чутно скрипіння, мов дверей, але то Буратіно, обливаючись деревним соком, йде, оголений, лише в самих стрінгах.
Буратіно(нервуючись):
Де костюм чурки заховали?
Чи так іти, в самих трусах?
Продюсер:
Хто тебе так пом’яв
Буратіно:
Та трактор мною яму копав
Продюсер:
А чого ти в риму говориш,
Дитя псове.
Ще й в дієслівну.
Буратіно:
А чого від мене хочеш,
Рима вибрала мене,
А не я вибрав риму.
Продюсер(криком):
Дизайнере, гриму наклади
І пачку цю (огидливу мені)
Суй в телевізор.
Фінальна сцена фільму про Буратіно. Співають діти, танцюють всі дорослі актори. Ну, ви знаєте… (А як не бачили, то підійдіть на Петрівку, ряд 89, місце 9. Скажіть, що від Сергія Терещенка. Знижки Вам не буде, але мені будуть дивіденди).
