Тебе НЕМА. Добре! Ну, то що далі, залишусь половинчастим інвалідом?
А 0,5 мене так і не стануть цілою 1-ю. Ох, з розпачу хоч з 2-го поверху вниз головою. Як же так? Чому це я маю бути напівлюдиною? І як проходить той клятий поділ? Аби ж хтось просвітив: чи вздовж чи, може, впоперек... То я хоч би знала, що шукати, чого ж мені не вистачає, щоб врешті, як кожен добропорядний громадянин, оповноцінитись. Як то дізнатись, що всі так відчайдушно до себе докроюють ( так ніби вони штани з одним галянищем )?
А зрештою все по – чоловічому логічно: якщо в однієї людини бракує ніг, а в іншої рук, то разом їм було би комфортніше, аніж поодинці. Або коли в когось бракує мізків... Гаразд, гаразд презюмуємо ніби такої патології в природі не існує, аби нікого не образити...
Стривайте хвильку... Тут якийсь висококваліфікований діяч в даній галузі підказує, що то має бути серце, а точніше ще один рівноцінний його шматок. Цікаво... А що коли не тих параметрів кусень попадеться? Здати в комісійний відділ чи що? А!!! То, напевно, тоді говорять, що не зрослося ( навіть пісенька, надзвичайно інтелектуального жанру, про це явище написана.) Але це не наразі... Зрештою, картина трохи прояснилась. Залишилось тільки ретельно виміряти габарити свого серденька, чи вірніше наявну половину, та відшукати ідентичну, а потім все те високодуховне утворення пильно заштопати нитками міцними, та ще й проштампувати не завадило б, так, про всяк випадок, щоб уже наверняка. А далі заварганим, значить, сімейну кашу!!! Та масла туди добре кіло вкинемо, а як масло скоро закінчиться, то й маргарин згодиться (на вигляд те саме, тож сусіди не здогадаються )!
Ой лишенько, що ж воно таке коїться, людоньки, та це ж не розпродаж, а типу на все, тобто на залишок життя ( а що як довгий виявиться ??? ). Так, хоч приміряйте сходіть!
А що, як розмір не Ваш? Перешиєте??? Жіночко, та хіба ж ви не бачите, що там явний брак?! То нічого, заштопаєте? 40 % знижка кажете...Так, справді, майже задарма...
Просто фільм жахів якийсь, здається, всі навколо, мов ті зомбі, в пошуках сердечного доданку, щоб в сумі отримати хоч який- небуть, головне, аби зовні „повноцінний” орган. Ну, я так не можу, треба ж і мені щось придбати...
Та, врешті, чого це тільки я маю паритись з цього приводу?! Ти ж такий самий інвалід недорозвинутий!!! Ну, де ж ти, мій Єдиний!? А що коли похибково не туди вже встиг приклеїтись? Ой, горечко! Яка ж ця наука Сімейного влаштування складна...
Так, не панікувати! Що ж, коли не буде 46 в горошок, то згодиться і 48 в квіточку!
А знаєте, була сьогодні в кардіолога. Не знаю, що й казати... Є, виявляється, в мене цілих два передсердя, та ще й двоє шлуночків... То до чого ж той ще однин набір?!
Ось так от буває! Виявляється не каліка я зовсім, як мене хотіли запевнити.
