Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51588
Рецензій: 96021

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 544, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.97.14.88')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза З циклу "Записки вуйка патріота"

Леонардо да Вінчі (Льоня де Вінчік?, сихівський гомик)

© Ігор, 30-11-2005
Леонардо да Вінчі
(Льоня де Вінчік?, сихівський гомик)

Гомики, шо б там хто не говорив – то тоже люди. Але як-які! Як то гомик москальський чи волинський, то не людина, а тіко шашіль. А як галицький – то ше з нього може і будуть люде!
Але гомиками наші хлопи стають тільки коли, їх хтось зіпсує.Так ото і з Левком сталося. Поїхав раз на закупи в Москву а вернувся гомиком. Я го татусьо поясом не шпарив – всьо одно. То й махнули на нього всі рукою.
Була пурєдна дитина – нема дитини. Хлопців псує, Льоньою себе величає, пити почав.  А коли п’яний, то все кричить “де Вінчік?”. От і прозвали го наші хлопаки – Льоня де Вінчік?
Але раз так сі стало, жи зіпсув він сина сихівського війта. Війт підняв шум, ґвалт, шкандаль! Казав жи до буцегарні го запхає. А Льона ніби і згідний, шоб запхати, але не в буцегарню... Гм... Ну єдним словом втік Льоня в Італію, ніби на заробітки.
Ну наші гастарбайтери там го терпіли, поки годі, а потім прогнали, бо лиш пив, італьянських хлопів псував, і ніц робити не хотів. Ну і видить Льоня, жи юж треба за голову сі брати. Бороду відпустив, став сі називати Леонардо да Вінчі. Різним підробляв. Мертвим кишки виймав, на будові інженіром на будові підробляв. Ага, ше малярством заробляв. Не тіки паркани і стіни малював, а бувало й партрети малював. Раз попросив його єдин італьянець Джокон, намалювати партрет своє ї жіночки укоханої – Моньки Лізи Джоконди.
А було так, жи Льоня як вип’є то малює фест, ну і тоді си випив. А Монька спізнилася! Ну і довелося її Льоні малювати з перепою. І намалював. Писок – як в пса якого, Волосся ніби не мите, либиться ніби з Кульпаркова. Взлостився Джокон. І не заплатив за партрет. Так і возив го з собою Льоня до кінця життя.
А коли вмер, і той партрет інші побачили, то всі сказали жи він, а найбільще тота усмішка то є ЛюКс. І назвали Льоню геніушем!
Отак воно буває – наш галицький хлоп і після перепою геній, не то шо волиняки, котрі після перепою в лікарню попадають.

Необхідна післямова

Ця історія є продовження циклу, який почався оповіданням про Христофора Колумба, і був опублікований на сайті академії, під ніком Іван. Відносини з Іваном у мене вже налагодилися, і він вже пише нову штукенцію, а до новоявленого Акуніна відношення немає.
Примітка – Куль парків, то є львівська псих лікарня
Антону Санченку – Ной – же вижив, а після потопу відкрив корчму на Арараті! Звідси і вірменські коріння Карпат.


Наступною планується історія Ісаака Ньютона (Іська Новотонського, львівського дохтура)
Також готується збірка українського шансону

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Антон Санченко, 22-12-2005

Хто є хто в Україні?

© Той самий Андрій, 01-12-2005
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.048272848129272 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати