...Росіяни, російською – русские… Слово РОССИЯНЕ в російській з’явилося не давно. «Розумні» дяді вклали його в уста відомого політика. Вони ж РОСІЯ/РОССИЯ/РАССИЯ пояснюють як РА-СИЯ – РА-сіяючий. Аналогічно, ПЕР-СИЯ – Перун сіяючий, БОРУС-СИЯ – Бор сіяючий, Швеція – СВЕН-СИЯ – Свентовид-сяючий…
Це пояснення назв – не моє. Я просто до кінця намагаюся слідувати логіці тих, хто це видумав…
Тому у випадку з Ра-сіяючим слово РОССИЯ потрібно було б писати з одним С, як і в українському Росія. А РУССКИЕ – як руские/руські/русичі.
Тепер розберемося з НЕ… НЕ – скорочено МНЕ/мені. Тому РАССИЯНЕ – Ра сіяючий мені. Але у випадку назви народу потрібно було б уникати заперечувальної частки… В українській все логічно – росіяни. НЕ/НІ змінюється на НИ/НЫ. НИ – скорчено МЕНІ. В українській є дай-но – дай мені; візьми-но – візьми й дай мені; йди-но – підійди до мене; дивись-но – дивись мені! А колись, дуже давно, так і говорили: дай ни – дай мені…
Тепер порівняймо УКРАЇНЦІ і РОССИЯНЕ… В якому слові більше життєвої сили? Яка частина слова її підсилює? Українці – України жителі. Ймовірно, слово/склад ЦІ вказувало на те, що об’єкт, для якого придумували назву, наділений (був чи може бути) життєвою силою. ЦІ?... В будь якому випадку, вживання дзвінкого ЦІ наприкінці слова спрямовано на підсилення/виділення якогось значення об’єкта звуком.
Тому порівняння УКРАЇНЦІ і РОССИЯНЕ з заперечувальною часткою НЕ (чи стверджувальне РОСІЯНИ – Ра сіяючий мені) явно не на користь останніх…
Хто в курсі: НЕБО – не бог, заперечення бога; НЕБЕСА/НЕБЕСІ – заперечення бісів. А російські бесстрашный, бессердечный, бесславный і т.п. – навіть називають славленням бісів. Подібні прикрощі можна відшукати і в українській мові. І все у межах правил… сучасного правопису. Піп – попа, попи здували, підрахуймо, сир – сири (я пам’ятаю рекламу місцевої фабрики «Їж ковбаси і сири…»), сер – серу…
УКРАЇНА – це те, що являє нас цьому світові, живить нас – УКРАЇНЦІВ. УКРАЇНА не заперечує нас ні в якій мірі, ким ми б не були…
Україна, у тебе ж бо святая крявь нашє… Але це вже інша пісня…
P.S. А може, щоб занепастити народ, йому видумують якусь неадекватну назву. Слав*яни – не самоназва, а запозичена… І може, важливо не тільки як себе народ називає сам, а і як його називають інші народи. Скільки у світі китайЦІв, індійЦІв, японЦІв… А американЦІ?... І, можливо, все залежить саме від нас – українЦІв, нащадків мудрих Волхвів. Скільки ми зараз віддаємо своєї енергетики іншим?... А закони, які діють в МОВІ, ніхто не в змозі відмінити, як би МОВУ не нищили, обмежуючи надуманими правописами, забороняючи окремі БУКВИ…
