Світлана Покальчук, худенька рудокоса дівчина із ямочками на щоках і блідими веснянками, яка мешкала в сусідньому під’їзді і була найулюбленішою Лесиковою сусідкою, виявилася відьмою.
Про це гудів весь дев’ятиповерховий будинок, і прилеглі будинки, а згодом чутки поширились далеко за межі їхньої вулиці і про цей факт почало говорити уже все містечко Н. Лесик не йняв цьому віри. Він був певен, що то абсолютно безглузді звинувачення, які будувалися на людських забобонах та страхах і не вписувались у жодні моральні рамки. »І чого тільки не вигадають люди, аби урізноманітнити собі життя і зіпсути його іншим,» - пробубонів собі під ніс, витираючи опуклі скельця окулярів.
Його щоки запалали, як розквітлі маки, що свідчило про надмір емоцій, які переповнювали цю юну романтичну особу. Лесик спробував на чомусь важливому сконцентруватись, не знав тільки, на чому. Нарешті його увага зафіксувала один цікавий рухомий об’єкт за вікном, який він назвав об’єктом «Ікс», - і подумки почав розв’ язувати складне математичне завдання.
Об’єктом «Ікс» була все та ж Світлана: вона йшла , точніше, пливла тротуаром у світлому ситцевому сарафані, розпустивши довге вогненне волосся. Лесик відчув, як його серце неспокійно йокнуло. Поява Світлани відразу ж викликала в об’єкта «Ігрек», тобто в мешканців будинку, що прогулювались собі подвір’ям, неоднозначну реакцію. Дехто почав перелякано показувати на неї пальцем, дехто - чимшвидше забирати дітей із майданчика, а дехто тільки посміювався в кулак; сміялись , здебільшого, чоловіки. Свєта не могла не помітити того ажіотажу, який викликала своєю появою. Вона занепокоєно зупинилась, оглянула себе з ніг до голови, а потім, не побачивши нічого дивного, повела здивовано плечима і швидко зникла в під’ їзді свого будинку.
Лесик нахмурив лоба : »Якщо об’єкт «Ігрек» вважає відьмою об’єкт «Ікс», звідси напрошуються висновки...Висновки...А які, зрештою, висновки можуть напрошуватись? А висновки такі:
1. Об’єкт «Ігрек « негативно налаштований до об’єкта «Ікс», тому й намагається вдаватися до такої дешевої провокації.
2. Що ж наштовхнуло об ’єкт «Ігрек» до лютої ненависті , яку він відчуває до об’єкта «Ікс?»
1. а) Об’ єкт «Ікс» доволі привабливий і привертає до себе чималу увагу , що викликає неймовірну заздрість у невпевнених у собі осіб (Лесик знову відчув, як всередині нього, в ділянці серця, щось в черговий раз йокнуло.)
2. б) Об’єкт «Ікс» чимось образив представників об’ єкта »Ігрек», за що той вирішив помститися, згуртувавши навколо себе однодумців. Представником об’ єкта «Ігрек» може бути:
1. ображений чоловік, якому об’єкт »Ікс» дала відкоша;
2. ображена жінка, у якого об’єкт «Ікс» відбила кавалера;
3. ображена сусідка, родичка тощо, яка ну просто жити не може без інтриг і скандалів.
Але у цій складній арифметиці людських стосунків було ще дуже багато інших логічних пояснень такого незвичайного інциденту, серед яких і таке: об ’єкт «Ігрек « вважає відьмою
об’єкт «Ікс», бо має на це дуже серйозні підстави. Уявити собі відьмою тендітну усміхнену дівчину, яку Лесик знав чи не з пелюшок і в яку був по вуха закоханий, він не міг. Світлана завжди асоціювалась в нього із легенькою хмаринкою, що пропливала повз його вікно, чарівною феєю - гарною і недосяжною, як вершина Ейфелевої вежі, принцесою Вереснянкою, про яку в дитинстві любила розповідати його молодша сестричка. А тут такі ось плітки.
І вони,на жаль, не припинялись. З кожним днем сусіди розповідали все нові й нові подробиці
із відьомського життя Лесикової пасії:
- Вчора, - пошепки розповідала його мамі сусідка Орина, - я пізно поверталася додому. Проходжу повз балкон нашої відьмочки, і що ж - бачу, стоїть вона у білому одязі, страшна така, -коси розпустила, погляд порожній такий, і руками водить туди - сюди. «Людоньки, - думаю собі. - І куди ж це світ котиться, якщо відьми уже навіть у місті роблять, що їм заманеться?!»
- А що було потім? - спитала мама, занепокоєно дивлячись на Лесика.
- Потім вона ступила на балконну раму і ...
- І...що?!
- І зникла. Що ж іще. Випарувалася. Щезла. І сліду не залишилося.
«Она любила летать по ночам,» - передражнюючи Макаревича , завів його друг Толік. Сусідка тільки невдоволено хмикнула.
Але такі нісенітниці розповідала не тільки Орина. Іще з десяток людей клялись , що бачили Світланине відьмакування - і розповідали схожі на Оринині оповідки.
- Слухай , а може вона сомнамбула ? - спитав Толік, який добре знав про Лесикові сердечні справи.
- Хто - хто?! - ревнув той, накидаючись на друга з кулаками.
- Та заспокійся ти. Це означає...Як би краще висловитись...Лунатичка. Людина, що може
ходити уві сні .Такі люди не те що на балкон вилізуть, - вони й по даху можуть ходити, а зранку геть нічого не пам’ятають.
Ну ні! Нехай уже краще відьма. Він би зміг перебороти себе і сприймати її відьомські дивацтва як належне. Він би захищав її від сусідів, допомагав збирати усіляке чар-зілля ,а зранку виглядав
у вікно - чи не повертається його непосидюча кохана . Проте, будучи відьмою, його кохана перебувала б у відносній безпеці, на відміну від тієї, як її...сомнамбули. І він з жахом уявив собі, як його кохана Світлана, дивлячись солодкі сни, ходить дахом його будинку. А дах у них дуже-дуже поганий - про це неодноразово казали місцеві комунальники та інші поважні люди . І ще той дах слизький . І знаходиться на відстані більше ста метрів від рівня землі. І якщо, не дай Боже, Світлана послизнеться, то... Лесик від жаху аж очі заплющив.
Ні, цьому треба покласти край . Він нарешті переможе свою кляту сором’ язливість, коли його коханій загрожує така небезпека . Він переможе свій страх. А якщо ж Світлана виявиться відьмою, все одно простягне їй свою руку , адже можна тільки здогадуватись, як важко і самотньо їй серед людей. Вигнанка-відьма в урбанізованому суспільстві... Бр-р-р!.. Він її вистежить . І нарешті поставить усі крапки над «і».
...Сутінки поволі спускалися на землю. Приємна прохолода оповила Лесикову кімнату. Він потягнувся і смачно позіхнув .»Е ні, так і хропака можна дати,» - і Лесик чимдуж вискочив на вулицю. Знайшовши притулок у кущах бузку, він з нетерпінням почав чекати. Минула десята вечора, одинадцята...Комарі кусали немилосердно. Лесик відчував, як почервоніло і набрякло його обличчя від тих укусів. Але то все дурниці. Північ... Двері її балкону відчиняються і ...О Боже , Орина мала рацію. Світлана стояла у білому вбранні , розпустивши вогненне волосся, у якому, здавалося, заплутались промені місяця, - і дивилась в небо, простягаючи руки. Він тихенько прокрався під самий балкон, аби краще все бачити і чути ...
-Всі прощайте. Лишень Бог відає, коли зустрінемося знову...
Холод дивний пронизує все тіло до кісток.
І жах мою спиняє кров у жилах.
Я позову їх,адже так самотньо. А якщо напиток не подіє?
Тоді виходить, вийду завтра заміж?..
Гілляччя , на якому стояв Лесик, раптово зламалося і він гепнувся додолу. Світлана від несподіванки здригнулася і здивовано глянула вниз.
- Ти що тут робиш? Стежиш за мною?
- Ага. І бачу, недаремно. Цікаві речі діються в нашому будинку. То що, відьмакуєш потихеньку?
- Дурню , я до вступних іспитів готуюся! На акторське відділення. А вдень і часу не буває , а якщо й буває, то все одно я не можу зосередитись, увійти в образ: в квартирі завжди хтось ходить і мене відволікає. Отож доводиться репетирувати вночі, та ще й на балконі, щоб батьків не розбудити.
- Але чому ти репетируєш так пізно, аж опівночі?
- Спробувала б я балакати на балконі сама із собою скоріше, коли ще люди ходять. Уявляю, що б про мене могли б подумати!
Лесик тактовно промовчав, не травмуючи Світлану думанням її сусідів стосовно неї та її театральних виступів. От тобі й відьма...
Р.S.Лесик і Світлана сиділи в кафешці і святкували її успішний вступ у вуз . Пахло кавою, тістечками і щойноспеченою піццою. Лесик закохано дивився на Свєту , відчуваючи, як ніби червоні маки, палають його щоки. Можливо вже тоді він знав, що вони все так же сидітимуть поруч і років через десять, коли святкуватимуть п ’ятиріччя їхньої донечки, і ще через багато -багато років, коли відзначатимуть золоте весілля.
...А сусіди про те, що Свєта не відьма , так і не дізналися. А навіщо? Нехай бояться. Адже сусіди -це такі істоти , на яких жодні пояснення чи аргументи не вплинуть. А страх - то єдиний фактор, який дозволятиме тримати їх на відстані і не втручатися у чуже життя. А тим паче, його ламати.
