Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2540
Творів: 45891
Рецензій: 89771

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Горор

Диявол із Мандриківки

© Максим "Січеславець" Беспалов, 18-06-2007
***
Останнім часом двір обезлюднів. Перелякані матусі не відпускали гуляти своїх дітлахів. А деякі забороняли малим навіть ходити до школи.
Реготливі гурточки дівчат не засиджувались на вулиці до темряви. І навіть двірники постійно озирались, виконуючи щоранку свою брудну роботу.
Причиною цього параноїдального становища стали дивні випадки, що дедалі частішали.
Спочатку мешканці двору намагалися не помічати ті дивні речі, що траплялися на прилеглій до кількох багатоповерхівок території.
Кількох мертвих котів ніхто просто не хотів помічати.
Першими щось підозрювати стали байдикуючі бабки після шокуючої знахідки в надбережній посадці. Ви, певно, пам'ятаєте ту історію. Про неї  всі місцеві канали розповідали. Прямо на березі Дніпра школярі знайшли труп мертвої собаки з нутрощами, які були розкидані навколо колишньої тварини і складали собою непристойний малюнок. Міліціянти намагалися розслідувати цю неприємну справу якомога скоріше та списали провину за вбивство Опанасика на хлопців, що його знайшли.
У провину школярів повірили всі, навіть їх батьки, але якісь недобрі передчуття в бабусь під під'їздом будинку №157 коштували їм двох кризів й одного інфаркту.
Хлопці ж на тиждень були позбавлені шкільних занять. Пощастило.

***
Погане передчуття турботливих бабусь цього разу не підвело їх. Щоправда, вони вже не мали змогу дізнатися про вірність своїх здогадок.
Так сталося, що ці бабусі, які збиралися на лавці під під'їздом будинку №157 з часів самого заснування мікрорайону, послідовно перестали виходити на свій піст номер один з охорони порядку та моралі окремо взятого двору.
Ніхто б не здивувався смерті однієї старої. Але купи вінків одразу під кількома під’їздами змусили населення цієї маленької частинки України відчути неладне.
Загадкова одночасна смерть декількох громадянок похилого віку не могла бути непоміченою співробітниками місцевого відділку міліції. Але цього разу звалити всю провину на школярів міліціянти не могли, як би їм того не хотілося.
Тривале розслідування кращими оперативниками району не дало жодних результатів, через що кілька офіцерів залишились без преміальних. Невдача дуже розсердила весь відділок, особливо ту його частину, яка залишилася без грошей. Усі поклялися, що зроблять із гіпотетичним маніяком те, що він зробить зі своєю наступною жертвою. А ті, що залишились без премії, поклялися зробити це двічі.
І жертва не змусила довго чекати на себе.

***
Вбивця бабусь зовсім знахабнів! Не пройшло і сорок діб із дня масових поховань, як знов відбувся злочин.
І де?
Прямо під носом міліції.
Згідно з офіційним протоколом, все було так.
Лейтенант Буштрук, повертаючись з нічного чергування до відділку, в семи метрах від входу до останнього побачив кров. Група правоохоронців оперативно зреагувала на виклик і вже через 15 хвилин пішки прибула на місце злочину.
Переслідуючи злочинця по гарячих слідах, група знайшла підвал, в якому була калюжа крові та рештки обглоданих кісток. Картина, яку побачили там міліціянти, не викликала жодних сумлінь - відбулося вбивство. Злодій вбив жертву та з'їв її. І все це майже на очах у тих, хто повинен був протидіяти цьому злочину, хто несе мир та спокій на вулиці житлового масиву.
Ввечері перелякані батьки зателефонували на 03 і розповіли про зникнення своєї шістнадцятирічної доньки. Особистість ранішньої жертви була встановлена.
От тільки співробітників міліції трохи нудило від того, що саме їм доведеться зробити із маніяком після його затримання. Більше за інших нудило тих, хто нещодавно залишився без премій.

***
Ситуація в районі нагадувала надзвичайний стан. Ввечері на вулицях не було жодної людини. Навіть міліціянти боялися виходити поодинці із відділку. Та що там! І вдвох теж!
Автомобілісти, яких якась жорстока недоля заносила бува на Мандриківську, швидко пролітали цією вулицею. Ніхто не міг їх зупинити за перевищення швидкості - машини ДАІ самі оминали цей неблагополучний район.
Головному міліціонеру міста вже набридло давати однотипні інтерв'ю, в яких він казав у чисельні відеокамери та диктофони одне й те ж саме, одне й теж саме: "Не має приводів для хвилювання... Кращі слідчі нашого міста і вдень, і вночі... Ніякого маніяка не існує... Можна спокійно гуляти вулицями..." Але сам Микола Петрович свою доньку на вулицю не відпускав.

***
У той день багато хто з дітей, яких батьки все ще відпускали на навчання, запізнився на перший урок. Справа в тому, що перші дітлахи, які без ентузіазму крокували до школи вранці, побачили на стіні будинку №155 велику, метра з чотири, перегорнуту зірку, намальовану якоюсь червоною субстанцією. Викликані дорослими міліціянти охопили прилеглу до цього будинку територію і нікого не впускали та не випускали з неї. Хтось із дітлахів потрапив всередину кордону, а інші не могли пропустити таке безкоштовне шоу та залишились спостерігати за тим, чим все це закінчиться. А, заодно, познущатися зі своїх оточених товаришів.
У школу прийшли тільки дехто із дівчат та кілька хлопців-задротів.
Шкільне керівництво, дізнавшись про ситуацію, що розгорнулася прямо біля шкільного паркану, вирішило перенести заняття ближче до місця події, щоб охопити знаннями як ув'язнених міліцейським кордоном учнів, так і учнів-зівак.
Діти навіть не очікували, що їх учителі здатні на таку підлість.
Обравши серед себе старшого, вони вповноважили його на розмову з міліціянтами, які через свій кругозір повинні були зрозуміти молодь.
П'ятихвилинна розмова скінчилася тим, що співробітники органів правопорядку попросили вчителів відійти від міліцейського кордону та не заважати більше своїй роботі.
Обурені викладачі повернулися у приміщення школи та відірвалися за сплюндровану гордість на дівчатках та вже згадуваних задротах.

***
Висновок слідчих шокував місцеве населення, хоча воно на хвилі останніх подій думало, що нічого його вже більше не зможе шокувати.
Виявляеться, в районі діє підпільне угрупування сатаністів, яке й винне в останніх подіях.
Спроби знайти серед затриманих на місці злочину людей адептів цього культу ні до чого не призвели. Ніхто з них не мав жодних наколок із зображенням чи навіть іменем Володаря Темряви, ні в кого не було ніяких спеціалізованих на сатанізмі книжок. Хіба що в кількох дітей були книжки, заповнені якимись незрозумілими підозрілими знаками, але виявилось, що то були підручники з математики.
А так, навіть жодного готу серед малюків не було.
Але імена та адреси власників книжок із тими гіпотетично заклинаннями, міліціянти на всяк випадок ретельно занотували.

***
Тим часом страх та паніка серед мешканців району набула небачених масштабів.
Зрозумівши, що не має сенсу чекати на допомогу від міліції, чоловіки кількох будинків на Мандриківці вирішили влаштувати власну цілодобову варту. А, поки все не втряслося, вони відправили своїх жінок та дітей хто на море, хто на дачу, хто до батьків.
Пізніше учасники цих добровільних дружин зізнавались, що ті дні були кращими в їх житті. Дехто, навіть, потрапив до лікарень із специфічними чоловічими хворобами як то отруєння, цироз та сифіліс.
Як би то не було, але дехто особливо стійкий із тих чоловіків, що залишилися на варті району, все таки вийшов на патрулювання вулиці. Такими вартами за їх нетривалу історію було затримано 12 осіб, кожна з яких могла виявитися маніяком. Щоправда, п'ятеро із них були звичайними п'яничками, троє - співробітниками міліції під прикриттям і ще четверо - такими же вартовими, як і ті, що їх затримали, але трохи слабкішими.

***
Але не це стало найбільшою ганьбою громадської варти.
Кінцевою точкою, після якої вартові самі вирішили припинити патрулювання Мандриківки, стала поява якось вранці після чергової жахливої ночі, де кожен сам за себе, вже не одної перегорнутої пентаграми, а кількох десятків. Вони красувались на кожному будинку району.
Після цього Громадський комітет по охороні правопорядку саморозпустився чи то через сором, чи то через страх ходити вночі вулицями Мандриківки.

***
Десь пополудні з одного з будинків на вулиці Мандриківській вийшла людина. Це був чоловік віком десь під 40 років. Одягнений він був неохайно, ніби вже кілька діб не міняв одягу й не вилазив із нього. Але приємний запах, який йшов шлейфом за цим чоловіком, казав про те, що ця людина, принаймні, хоча б користується парфумами. Це йшло в резонанс із її зовнішнім виглядом.
Щось диявольське було в очах цього чоловіка.
Він швидкою ходою вийшов на Набережну та покрокував у сторону місцевого відділення міліції.

***
Перше, на що звернули свою увагу чергові співробітники у міліцейському відділку, це був різкий запах парфумів. На нього вони і обернулись, коли цей чоловік зайшов у приміщення.
- На коліна! - Заволав він. - На коліна перед Володарем Темряви! Прийшов  Мій Час! А ви будете першими воїнами моєї армії!
Міліціянти все зрозуміли.
Один з них швидко зачинив двері, інші почали оточувати гостя. Хтось почав телефонувати колегам, яких не було у відділку.
За годину від мандриківського диявола не залишилось і кісток.

***
Наступного дня знайшлась пропала кілька тижнів тому дівчина. Виявляється, вона їздила з подругами на море, а батьки не помітили її записки на холодильнику.
Та й школярі, які вже постраждали за загиблого нутрощами назовні собаку, зізналися, що це вони малювали перегорнуті пентаграми по всьому району, сподіваючись, що їх і цього разу звільнять від навчання.
Результати ж експертизи знайдених у підвалі костей показали, що вони належать (тобто, належали) сенбернару на ім'я Коен за викрадення якого вже було затримано двох бомжів.
А ще з "міста" усім районним відділкам міліції прийшов аркуш, в якому йшла мова про те, що нещодавна з міської психлікарні втік хворий (прикмети хворого додаються).

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Бракує головного героя!

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Ігор Скрипник, 20-06-2007

Обнадійливий початок і необнадійливий кінець

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Кока Черкаський, 19-06-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 3.3752770423889 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …