Всі ми чекаємо чудес наприкінці року. Аякже - Різдво саме по собі вже диво. Всі метушаться, вбирають ялинку, купляють подарунки і готують святкову вечерю. Інтернетом гуляють святкові фото гарно вбраних родин і їх столів, люди передивляються улюблені різдвяні стрічки і мріють про рай.
Дивився ті фільми і сумний маленький ангел, що напередодні Різдва прилетів на землю, щоб побачити цих людей в дусі Різдва. А сумним він був, бо минулого року бачив, крім радості, багато нещирості, злоби й несправедливості.
- Ось може тепер нарешті буде все, як в різдвяних історіях.- думав малий Ангел, переглядаючи фейсбук.
Так розмірковуючи, залетів в маленький будиночок, де жили мама, тато, син Сашко і кіт Барсік.
Але тут Різдвяним духом ще не пахло. Тато займався своїми справами на роботі, мати розривалась між готуванням і прибиранням, син намагався дивитись телевізор, але був насварений мамою за те, що кіт намочив новеньку доріжку. Кіт за те взагалі був вигнаний з дому. Хоча новенька доріжка і бажала заступитись за кота, та її ніхто не почув.
Зате почув Ангел. Виявляється, ця доріжка була чарівною. Недалеко від їхнього будинку був науково-дослідний інститут, тож тітка принесла родині ту доріжку, казала, що експерименти якісь з нею проводили, але не вийшло, тож роздарували напередодні Нового року пару екземплярів. Хто ж міг знати, що при взаємодії з речовинами кота ДНК доріжки активувалась і вона навіть вступила з ним в контакт ! Барсік хотів сказати родині, що доріжка не радила нічого поганого, навпаки бажала всіх помирити, та мови кота теж ніхто не розумів.
Але до мокрої доріжки треба було докласти зусиль, наприклад, випрати її. Що й вирішив зробити Сашко, весь в сльозах після виключеного улюбленого мультфільму.
- Хай їм Бог помагає! – подумав Ангел і полетів до церкви.
- Там я точно знайду щасливі сім’ї на месі.
На відправі дійсно багато стояли сім’ями. Та Ангелу добре було видно обличчя злої і рішучої мами, чи набагато рідше батька – голови сімейства, що методом батога і пряника змусили відірватись від робіт, вдягнутись і прийти всю родину на це дійство. Кожен думав ніби й не погане, але щось своє, прагнув ідеалу чи картинок з фільмів. Молодше покоління стояло з невдоволеними обличчями, не всі правда, малі діти тішились і бігали по церкві.
Не те, щоб всі так уважно слухали проповідь. Багато хто оглядав сусідів, щоб обговорити потім їхній зовнішній вигляд і останні плітки щодо них.
Ангел зітхнув і полетів далі.
В цій квартирі жінка Наталя готувала святкові подарунки для близьких. Вона дуже любила це робити, але що ж таке? Ні, не цього року!
Приготувавши подарунки, Наталя поприбирала в кімнаті і почала готувати вечерю. Та як завжди в цю пору, її невдоволення зовнішнім світом зростало. Вона починала думати, чи не переборщила вона з подарунками, і що подарують їй, і що не все так роблять, як їй хотілось. В результаті вона пересварилась по телефону з кількома родичами напередодні Різдва і йшла до церкви з думками про свою доброту та вразливість зовсім сама.
Але дух Різдва все ж був! Незважаючи ні на що, люди переборювали свій лінь, заздрість та хвороби і старались. Добро, зроблене одним допомагало іншому теж його робити. Тому подекуди Ангел бачив і приготування до свята без сварок, і усміхнені лиця людей в вечірніх вікнах.
Надворі кружляли сніжинки. Вдоволений посланець Бога повернувся по кругу до тієї родини, з якої почав. Йому було цікаво, чи допомогла чудесна доріжка відновити спокій і мир в родині.
Що ж, ми бачимо – мати з ніг збилася, а таки поприбирала і приготувала святкову вечерю. Син Сашко знов бавиться з котом в хаті. Тільки нової доріжки немає. Вона недавно ще була, висихала собі на дроті аж раптом зникла.
Домочадці щиро дивувались, кому знадобилась мокра доріжка в різдвяну ніч. Найбільше сумував за нею кіт, тому що встиг з нею познайомитись і подружитись. Він навіть пробував зробити пісь-пісь на інші доріжки, але, на відміну від чарівної, ті не озивались.
Ангел простежив шлях доріжки – вона мандрувала зараз в машині зловмисників. В доріжку було завернуто щось, продовгуватої форми, що раптом ожило і почало смикатись в кузові. Почувши рух, водії зупинили машину і втекли, куди ноги несуть.
То були підлітки, котрі збили чоловіка, думаючи, що він мертвий. Та чолов’язі пощастило. Чи то рух машини, чи мокра чарівна доріжка зробили свою справу і він отямився, і перемагаючи біль через переломи, зліз з кузова і голосував на узбіччі.
Ангел щиро понадіявся, що хтось зупиниться, щоб допомогти, адже було ще не пізно і поряд з чоловіком лежала чарівна доріжка, яка зробила вже декілька добрих справ. Але на одну надію Ангел не покладався, тому поїхав до знайомої Наталі, і нашептав тій на вухо, щоб вона виїзжджала до знайомої, яку давно не бачила й тому не встигла посваритись з нею за звичкою перед Різдвом.
Напевно, не треба і казати, що Ангел і чарівна доріжка, а може ще краса та інтелігентність незнайомця зробили свою справу і Наталя відвезла його в лікарню.
Георгій був в гіпсі, але швидко видужував, тому для Наталі почався новий конфетно – букетний період, і Ангел щиро сподівався, що він не закінчиться розчаруванням, як було завжди. Тим більше, що Наталя забрала додому чарівну доріжку – чимось вона їй сподобалась. Правда, кота, щоб говорити з доріжкою, в неї не було, а з людьми доріжка розмовляти ще не навчилась.
Потім Ангел полетів навздогін за знайомою сім’єю, туди де був неслухняний дорослий син Тарас. Тій родині було найтрудніше, хоча кіт у них був. Маркіз старався, як міг але результатів було мало.
Різдвяний дух просувався завдяки старанню мами й тата, а син робив все навпаки. Ангел вже хотів навіть плюнути й полетіти на небо, дивлячись на все це, але йому шкода було батьківських зусиль
Ті, як могли, підтримували та витягали повнолітнього сина, тому Ангел вирішив помогти ще й тут, хоча йому було теж важко.
Ангел щиро побажав тим людям щастя і вирішив, що поміг, чим міг.
- А що вже казати за тих, для яких в цей період випало важке випробування, або горе? – міркував він.
Не сумний, але й не веселий повертався посланець Божий в своє царство під пісню Джингл Белс.
Так завершилась ця історія, не краща й не гірша ніж безліч сучасних ромкомів, що їх переглядають зимовими святами.
Ангел міг полетіти й на Гавайї чи інші курорти, подивитись, як святкують багаті, але був впевнений, що крім краси природи й мішури багатства в людей будуть такі ж людські проблеми.
Попри веселість оточуючих на новорічних балах Ангел часто бачив сум, зневіру, нещирість та заздрість – емоції, що люди старались приховати за маскою для світу.
Та інколи він веселився, бо дива тому й називались так, щоб зустрічатись рідко. Чиясь вчасна підмога, доброта, любов до ближнього часом виникали там, де ніхто й не чекав.
Нехай веселяться небесні, нехай радуються земні…. – повторював кондак Ангел, відлітаючи на небо.
А з землі дехто бачив каскад зіркових цяток, що летіли туди-сюди. І ще лунали Різдвяні колядки.
