Небо і земля – дві паралельні речі, які будуть йти поряд, але ніколи не перетнуться. Як же тяжко вимовляти слово “ніколи”. Життя таке довге, але ніколи... Сонечко виходить на горизонт, але ніколи...Дощик лоскоче весняні квіти, але ніколи... А все ж інколи так хочеться забуття – солодкого але гіркого, затишного але не комфортного. Серце б’ється в ритмі життя, навіть не здогадуючись, що є ще одне серденько в світі, яке живе лиш в присутності твого, лише тобою. Назавжди солодко, затишно і важливо... Важливо, напевно, знати що, блискавка влучивши в тебе не вб’є і не зітре з лиця землі. А все чому? Тому, що є ще одне серденько, яке цього не дозволить – і це називається кохання...
