Катя вийшла зі свого дому і почала мило посміхатись пішоходам. Вона любила літо і себе після прохолодного дощу.
Вечірнє побачення – це головною причиною її посмішки. Сьогодні вечеря і трішки алкоголю з його друзями. Вона знала підсвідомо наперед, що сподобається їм. Трішки хвилювалась через те, що виріз на білосніжній блузі був усе таки занадто відвертий. До тролейбусної зупинки, як завжди, прийшла вчасно. Почала чекати. Запізнення Давида – саме так звали того коханого, тривало три хвилини. Для нього це була норма, яку Катя ніколи не могла вивчити. Знервовані і трішки спітніли руки потяглись до далеко не жіночої сумочки. З відти вона планувала дістати запальничку та цигарки, але тролейбус, в якому приїхав Давид вже припаркувався і вона відчула на собі пильний чоловічий погляд.
- Привіт і даруй. Я як завжди. І ти як завжди, - сказав він, коли у руці Каті побачив не підпалену, але зім’яту цигарку. Цей факт шкідливої звички своєї дівчини його дратував, але не завадив міцно поцілувати її у губи.
Катя, трішки знервована чеканням не забарилась:
- Якби б ти приїхав вчасно, у мене в голові і не виникло б бажання палити…
У цей момент вона відчула, що Давид знову посварився з мамою. Саме так вона пояснила його легкий і недоречний гумор.
- Мої друзі запізнюються. Іван з Галею подзвонили і попередили, а Макс, тільки з роботи, йому треба дати півгодини на душ. – Давид говорив ці фрази обірвано, винувато, знаючи, що Катя ненавидить чекати. – То що будемо робити ці 30 хвилин?
Катя хотіла відповісти, що чекати, але вирішила зязвити, що було природно для неї.
- Палити, - відповіла вона. І дійсно викинула зім’яту цигарку, дістала нову з пачки і міцно затягнулась п’янким димом. Обличчя тієї ж миті стало добрішим. Давид змовчав і проковтнув слину. Він виглядав, як голодний пес, у присутності якого наминали варену ковбасу. Хоча сам не палив.
За 20 хвилин усі зібрались і вирішили піти у скромний ресторан, де смачно готують і де випивка по пристойній ціні. Катя безсоромно при нових знайомих висловилась, що їй байдуже кути іти, головне, аби там була кава та можна було палити. При цих словах Давид відверто почав нервувати. Катя заробляла більше від нього, але чоловіча вихованість ніколи не дозволяла аби вона платила за себе. Тому ці стосунки били по кишені, навіть тоді, коли вона нічого не вимагала.
У ресторані усі замовили щось попоїсти та доброго коньяку. Катя почувала себе некомфортно перших кілька хвилин, потім вона усвідомила, що друзі Давида хороші хлопці та одна дівчина і вона знайдуть про що погомоніти. Так вийшло. Особливо розмова покращилась, коли на столі з’явилась друга пляшка коньяку, а Давид, будучи уже на доброму підпитку, почав сумувати. Він був ліричною натурою і тому з ним було частіше важко, аніж цікаво.
Катя почувала себе добре. Вона мало уваги звертала на Давида, бо випита кількість алкоголю почала грати тільки мажорні ноти. Це ще більше кидало у смуток Давида. На його смуток періодично звертали увагу всі, але потім це набридло.
Ресторан працював, як не ресторан, тобто до другої ночі. О цій годині уся молодь відчула, що потрібно терміново змінити місце свого знаходження. Катя запропонувала просто так гру, яка захоплювала її ще з дитинства. Це крокодил. Тобі загадують слово або явище, а ти повинен це показати без жодного звуку, слова чи крику. На диво, усі погодились. Катя ніжно обняла Давида за шию, щось зашепотіла йому на вушко, коли усі потроху почали витрушуватись з ресторану, але невдоволеність хлопця нікуди не зникла. Вони перебрались на лавку на площі, там було мило, не шумно і головне – багато місця для того, аби показувати дурниці.
Ніхто не помітив, як до компанії приєднався молодик. Це був однокласник Давида, який пішов з їх школи ще у дев’ятому класі. Давид усіх перезнайомив.
- Це Катя, моя дівчина!
- Дуже гарна. Давид, ти мене дивуєш.
Ця фраза образила Катю, вона досі вважала себе розумнішою та позитивнішою від Давида, але точно не красивішою.
Гра була у розпалі, коли новому гравцю випало показувати казанову. Він не розгубився, але для цього йому знадобилась саме Катя. Вона не зчулась, як його руки, того незнайомого їй хлопця, ім’я котрого вона уже забула, опинились на її колінах. Дивно, подумала Катя, чому у чоловіків завжди тільки теплі руки? Вона перестала думати над тим, хто це може бути і що хотів показати цей юнак. Вона просто стала допоміжним засобом. Це часто буває між чоловіком і жінкою.
Усі думки молодою і трішки збудженої дівчини обірвав басистий голос Івана, який мало не гарчав на нового гравця:
- А якого це милого ти мацаєш дівчину мого друга???
Цієї миті Катя отрезвіла. Вона відчула себе стервом і повією. А ці думки зробили її агресивною, і як не дивно злою та лютою саме на Давида, який у цей момент так само дивився на усе, що відбувалось.
Хлопець отравдовувася, мовляв, що тут такого. А тим паче сама то дівчина мовчить. Катя заховала обличчя у долоні. Це не від сорому, а від того, що заспокоювала навіжений крик о третій ночі Галя. Вона не любила такого, а тим паче, коли туди починали лізти жінки.
- Ти що розуму не маєш? Я повинен за твою дівчину заступатись? Ще б трішки і вони б тут переспали!!! – іван кричав так, ніби при усіх віддалась його Галя. Давид не знав куди себе подіти. А Катя … Катя ловила кожне слово, кожну фразу і робила висновки.
Того вечора, точніше ночі, уже було не до гри. Катя жила за два квартали від проведення цього шоу. Вона попросила, аби Давид провів її додому. Давид намагався багато чого пояснити, мовляв, я дав повну свободу і тобі і усьому. Поведінка Івана його теж здивувала.
- Ти ж не любиш, коли тебе контролюють. Ти любиш свободу. Ти сама казала, що тобі ніхто не закон чи указ.
Катя мовчала. Від сорому. За кого? Яка різниця. Вони дійшли до під’їзду. Катя поцілувала свого коханого у щоку і сказала до завтра, хоча уже тоді знала, що то було їх останнє побачення.
