| © Nada, 05-09-2024
|
Можливо, і добре, що ми на відстані стільки років. Можна сказати, з юнацтва. Тому, за цей час спілкування, все ж набігло по каплі по дві, залило основу.
Може, і добре, що не переплітались. Ти задала такий темп. Кожен при своєму, навіщо змішуватись?, -підуть емоції, а де емоції, там і сварки. А де велике поєднання, існує ризик вибуху.
Ми без ризику, Стабільно, сіро, бежево, рожево. Байдуже який колір. Прозоро, але роками нашаровуєм цю дружбу.
Буває безколірну, але я знаю, яка ти різнобарвна, а ти знаєш, яка я.
Я знаю твій рожевий, а ти мій. Це однаковий колір нашої дружби й мрій.
Я знаю твій легкий поступ та чіткість, якість думки. Щирий погляд, ясність усмішки. Я знаю прозорість і чистоту твоєї душі, тому, знаєш ти, що на стражі її буду. Це ціннісно, якісно, це те, що назавжди. Це те, що об'єднує, зміцнює і робить нерушимою, стабільною, прозоро чистою нашу дружбу.
Можливо добре, що не змішували з кров'ю, інстинктами, землею, трагедією нашу дружбу. Та знали, що достойні, і на всі 100 знали, що прийдем один до одного, якщо що.
Звільнились від лишнього. Можливо добре, що не було "ахів" і "Охів". Хоча, можливо, було і пусто моментами. То був мінімалізм. Більше місця для розслаблення і споглядання.
Не завжди в дружбі мають бути розкидані брудні шкарпетки, старі, порвані книги, штани, душа. Не завжди це кладовка, кухня, спальня.
У нашому випадку - це вітальня. Чиста, світла, мінімалістична. Куди приходиш посидіти на дивані чи пуфіках, під приємну музику і компанію п'єш чай.
Можливо, цілий день чекаєш цей момент, крізь кладовки, кухні, щоб вийти до вітальні і розслабитись за чашечкою.
Все лишили за межами, та двері зачиняються, ніщо не вивалюється до вітальні. Ніхто не вривається і не нарушує ідилію.
Все більш-менш поскладано, тому можна розслабитись.
Добре, спальня це особливе місце. Тут хтось можливо знає з чим ти засипаєш і прокидаєшся. Можливо знає для чого ти це робиш. Знає твою мотивацію і настрій. Колір обличчя й читає погляд.
Бо це так важливо, життєво важливо. щоб хтось знав тебе. Знав не гірше тебе самої. Щоб міг надати ту першу душевну, духовну, фізичну допомогу. Вдихнути життя, коли воно полишає тебе ніччю. І обійняти, під ранок.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
