2016 рік
Жили були на світі Буцімто, Тобто та Авжеж.
Буцімто мав один палець, у Тобто було два пальця, а Авжеж мав аж п'ять пальців. Якось пристали до них три халамидники.
ХАЛАМИДНИК 1
Чи є у вас собачка ?
АВЖЕЖ
Немає.
ХАЛАМИДНИК 2
А що ваша собачка їсть ?
БУЦІМТО
Наша собачка не їсть... А ось песик гарчить.
ТОБТО
Р-р-р-ри... Р-р-р... Так гарчить песик.
БУЦІМТО
Дісно, Тобто. Саме так гарчить жвавий песик.
ХАЛАМИДНИК 3
А де живе ваша собачка ?
АВЖЕЖ
Хтозна, хтозна... Якщо в нас собачки немає, то вона десь, а живе.
ХАЛАМИДНИК 1
А куди це ви йдете ?
БУЦІМТО
Спочатку питають, а хто ви ?
ХАЛАМИДНИКИ (обнялись)
Ми — халамидники.
БУЦІМТО
Я — Буцімто.
ТОБТО
Я — Тобто.
АВЖЕЖ
А я — Авжеж, буду вас питати теж. Куди ви прямуєте, халамидники ?
ХАЛАМИДНИК 1
Ідемо ми верхи, потрібно нам лисого біса вхопити та затюкати.
БУЦІМТО
Ідете в державу ?
ХАЛАМИДНИК 2
Так, на пошану, через Ольшану.
ТОБТО
А де це ваші коники ?
ХАЛАМИДНИК 3
А коники наші ось...
Халамидники витягають з кишень розмальованих глиняних коників, дмухають в іграшку, лунає весела пісня. Халамидники грають та пританцьовують.
Пурпуровий гарбуз на городі загруз.
А на той гарбуз сів малий боягуз.
Каже він до качок: “Де це ваш черпачок ?”
І не зна боягуз, що він сів на гарбуз.
АВЖЕЖ
І де це мешкає біс лисий, якого вам потрібно вхопити та затюкати.
ХАЛАМИДНИК 1
Він у землі ховається, або на землі тримається.
ХАЛАМИДНИК 2
Може сховатись у вулику... Подобається бісові як шершень гуде, квітка цвіте, змій шипить...
ХАЛАМИДНИК 3
А ваш собака дуже гарчить ?
Буцімто, Тобто, Авжеж пожимають плечима.
БУЦІМТО
Халамидники, а де це ваша халабуда ? Ви її покинули ?
ХАЛАМИДНИК 1
Ні, не покинули. Ми її подарували.
ХАЛАМИДНИК 2
Хотіли продати, а довелось подарувати.
ХАЛАМИДНИК 3
А давайте подбаємо про тимчасове житло ? Можна жити навіть в діжці, бочка також підійде.
На пагорб халамидники прикотили собі бочку, троє друзів також надибали собі величеньку бочечку. Розсілися всі по бочкам, товариши в свою, а халамидники в свою.
ХАЛАМИДНИКИ
(тримають рученятами над головами кришку)
Тож, розкочуємось ?
БУЦІМТО
Авжеж, розкочуємось.
Закриваються кришками. Дві бочки покотилися з пагорба в різні сторони. Бочки котяться довго, через степи, луки, перелоги.
Бочка зупиняється в темному лісі. Кришка відкривається, вилазять Буцімто, Тобто, Авжеж.
ТОБТО
Де це ми хлопці ?
АВЖЕЖ
До Бабці-Йожки потрапили.
БУЦІМТО
Бути цього не може.
З-за сосен виглядає хатинка на курячих лапках. Хатинка виглядає та ховається. Вийде до хлопців, та знов налякано тікає за сосни.
БУЦІМТО (лагідно)
Ципа, ципа, ципа, ципа...
АВЖЕЖ (тихенько)
Курчатко підстаркувате.
Двері хатинки відчиняються, стара тупає ногою.
БАБА-ЙОЖКА (наступає)
Хто підстаркуватий ? Це хто стареньку лає ? Хто на шановну пенсіонерку ремегає ?
ТОБТО (відступаючи)
Добрий день вам в хату...
БУЦІМТО
Вечір добрий, Бабцю-Йожка...
АВЖЕЖ (в реверансі)
Добраніч, добраніч, добраніч...
БАБА-ЙОЖКА
Навіщо ви сюди потрапили ? Лихий вас приніс головоньку мою морочити ?
БУЦІМТО
Ні, Бабуню... Накажіть, щоб Лихий бочечку нашу сховав ретельно, бо на своїх двоїх ми звідси не поїдемо.
Стара плескає в долоні, з'являється гламурний Лихий. Він пакує та ховає бочечку.
Товариши і старенька сидять в хаті за вишитою скатертиною. Посуд размальований Петріківським розписом.
АВЖЕЖ
А це хто у вас на портреті ?
БАБА-ЙОЖКА
Чоловік мій колишній...
На портреті, у рамі, висить жахливе страховисько.
ТОВАРИШИ (хрестяться на портрет)
Свят, свят, свят...
БАБА-ЙОЖКА
Цур вам, він ще живий... І цур йому пек!
На портреті чудовисько показує бабусі язика.
ПОРТРЕТНИЙ (бабці)
Сама такая!
Бабця кидає в портрет віником, страхіття ухиляється, ховається. В рамі нікого немає.
БУЦІМТО (здивовано)
Зник... Щезник...
БАБА-ЙОЖКА
Такий вже був невдаха. Такий невдаха завзятий. Я йому прямо це ніколи не казала. Ображався дуже. Може посуд побити або за палець мене вкусити.
ПОРТРЕТНИЙ (з рами)
Брешеш, стара жінка! Я на тебе скаргу подав!
Бабуся кидає в портрет ганчірку, чоловік ухиляється, в портреті знов нікого.
БАБА-ЙОЖКА
Кажіть вже, що вам стукнуло в темний ліс котитися ?
БУЦІМТО
Вчителя, бабусенько, шукаємо.
ТОБТО
Так, такого вчителя, що нас всіх уму-розуму навчить.
АВЖЕЖ
Та ще й за безкоштовно.
БАБА-ЙОЖКА
Отакої!
ТОБТО
Так, бабуню... Що да, то да.
БАБА-ЙОЖКА
Давай, Буцімто, доставай мені оту книжечку, зелененьку.
БУЦІМТО
Нічого собі!
ТОБТО
Вишукана бібліотека...
АВЖЕЖ
Ви прямо доцент чи професор.
У портреті з'являється табличка: “Образився. Пішов в аспірантуру”.
Бабця гортає книжечку, виписує собі рецепт, готує трави.
БАБА-ЙОЖКА
Оце ми зараз все в кипучий окріп покидаємо, дамо відстоятись і на поверхні з'явиться плівка, як тоненьке мутне дзеркальце... Майже все нам розкаже наше дзеркальце каламутне-баламутне... (Хіхікає)
Гламурний Лихий зазирнув у віконце, достає бочечку товаришів, ставить на неї штамп: “Конфісковано!”. Бабця вдягає війсковий халат хакі, розмальовує обличчя, на голову — зелену каску.
Бабуня кидається в гостей старим, щербатим посудом. Посуд б'ється, в хаті лайанина, бойові дії.
Всі відпочивають в хаті після бурхливої сварки. Буцімто, Тобто та Авжеж допомагають старенький прибратися в оселі, все розставляють.
АВЖЕЖ (до Бабусі)
Посудку жалко, багато побилося.
БАБА-ЙОЖКА (лагідно)
Нічого, нічого жахливого. Цей посуд я в окремій скрині сберігаю, на всяк випадок. Він тріснутий або щербатий, або не актуально на стіл ставити.
БУЦІМТО
Наприклад ?
БАБА-ЙОЖКА
Наприклад ось... (Показує стакан радянських часів)
ТОБТО
Так, згоден, зараз цей стаканчик не актуальний. Старомодно дуже.
БУЦІМТО (вибачаючись)
А новенького ми нічого не побили ? Вибачте нас ще раз, бабуню.
ТОБТО (червоніє)
Справді... Ні за що Павучка образили.
Авжеж підходить до Павука, витягає з кишені муху на резинці.
АВЖЕЖ
Ось, Павучок-кулачок, це вам гратися.
Павук вельми довольний грається мухою на резинці. Муха приліпає до стін, він її тягне до себе та кидає на стелю хатинки, потім на іншу стіну.
БАБА-ЙОЖКА (на Павука)
Ото вже дитина... (Каже всім) Він у мене роботящий, до ткацтва дуже завзятий, все пряде, пряде... увесь час пряде. (Озирається навкруги) Здається новенького нічого не знешкодили.
ТОБТО
Яка краса. І ми дуже раді.
БАБА-ЙОЖКА
То може холодненького кваску та холодного борщика з ковбаскою та сметаною ?
БУЦІМТО
Залюбки!
Сідають за стіл, бабуся накриває, а Павук бігає по хаті, грається мухою.
Буцімто, Тобто, Авжеж зустрічаються в лісі з розбійниками. Розбійники — це малі дітлахи хлопці та їх ватажок маленька файна дівчинка Ляля.
Ляля з поплічниками відбирають у них ляльку-мотанку, крашенки, сухарики. Діти-розбійники розмотали муліне, що дала Баба-Йожка на гостинець до степової відьми. Діти, ні за що, дали стусанів, побили Буцімто, Тобто, Авжеж і втекли далі до лісу.
БУЦІМТО (шкульгає, змотує муліне)
Отож...
ТОБТО (збирає розкидане муліне)
Як же цеє ?.. Звідки отакії...
АВЖЕЖ (стогне)
Ох, ох, ох...
БУЦІМТО
Бочечку нашу гламурний Лихий не віддав.
ТОБТО
Нічого, нічого... Підемо ноженьками пішечки.
В ЛІСІ.
ІЖАЧОК
Стійте, стійте... Стійте, добродії! А що це в нас за гості ? Дайте я вгадаю. Ви — Буцімто, Тобто та Авжеж.
Друзі сором'язливо погоджуються.
ІЖАЧОК
А я й гадки не мав що ви саме так виглядаєте. Що ж, моторні хлопці! Тільки вдягнені ви якось чудирнацько.
БУЦІМТО
Іжачок, чи є в тебе трошечки поїсти ?
АВЖЕЖ
Бо в нас розбійницька зграя все відібрала.
ІЖАЧОК
Є, хлопчики, трошечки є. Ходімо за мною.
Товариши прямують за Іжачком.
ІЖАЧОК
Ось, шановні, скуштуйте солодких яблук та дикої малинки допоки я супчик грибний скомпоную.
АВЖЕЖ
Свіженьким супчиком давненько нас ніхто не частував.
Іжачок вдягається в білий костюм кухаря. Жваво нарізає в казан картоплі, грибів, куштує, посипає укропом готову страву. Товариши їдять, нахвалюють.
Іжачок супроводжує друзів до лісової ділянки. Показує їм дивовижний степ. Товариши йдуть до степової відьми.
У СТЕПОВОЇ ВІДЬМИ ВСІ СИДЯТЬ НА ПАГОРБІ.
Степова відьма читає їм вірши, разом співають пісні, степові русалоньки танцюють український танок.
ВІДЬМА
Гості мої любі, справа ваша хибна.
БУЦІМТО
Чому це ?
ВІДЬМА
А тому... що знайти такого вчителя, який навчить розуму за безкоштовно, то марна справа. Розумні вчать тільки за грошики. За великі, чарівні грошики. А якщо вчитель навчає за безкоштовно... значиться — він сам дурний. Хто йому за теє віддячить ?
БУЦІМТО
Так, шановна, ви маєте рацію. Краще маленький гривеник ніж завелике дякую.
ТОБТО
Завелике дякую в кишеню не влізе.
АВЖЕЖ
І в торбу його не сховаєш.
ВІДЬМА
Вельможне панство! А якщо спробувати його обдурити ? Так би мовити, пообіцяти, а угоду не складати...
БУЦІМТО
Ні, ні, ні... Нам це не годиться.
ВІДЬМА
Ну тоді я не знаю чим вам можу допомогти.
ТОБТО (до Відьми)
Дайте хоч пораду. А з нас українська витинанка.
БУЦІМТО
Будемо вирізати нового гопака!
АВЖЕЖ
Ми вас навчимо сучасному танцю.
Танцюють з елементами твісту, вистукують ритм каблуками.
ДЕНЬ. РІКА ДНІПРО.
Товариши пливуть на паперовому човні по Дніпру.
ТОБТО (гукає в річку)
Рибка, рибка, рибка, рибка... Рибонька маленька та велика. Покажись, будь ласка. Ми на тебе хоч подивемось.
РИБА (виринає з води)
Чого вам ?..
БУЦІМТО
О! Добридень!
АВЖЕЖ
Пане Сазане, а скажіть нам будь ласка...
Сазан хвостом плескає зграю води на друзів.
БУЦІМТО
Ой! Що це ви ?
ТОБТО
Не плескайте...
АВЖЕЖ (утирається)
Якось негостино з вашого боку.
САЗАН
Що вам сказати ?
ТОБТО
Як річка ця зветься ?
САЗАН
Дніпро. Чули про таку ?
БУЦІМТО
Чули, чули...
ТОБТО
Так ось який ти — Дніпро!
АВЖЕЖ
Сазанчику, будьте ласкаві...
САЗАН
Сазанчику не всидиться з вами на діванчику... Звертайтесь до мене, пане Сазане.
БУЦІМТО
Пане Сазане, а скажіть нам на наше прохання...
САЗАН
А те, що мовчання — це золото, такеє чули ?
ХЛОПЦІ
Чули, чули!
САЗАН
Отож. Якщо відкриєте пельку, то відразу вхоплять вас на гачок.
Сазан стрибнув над рікою та пирнув у воду.
БУЦІМТО
Риба є риба.
ТОБТО
Та який нахабний.
АВЖЕЖ
Хлопці, тут, мабуть, усі такі. Пливемо куди випливем.
ЗИМА. КАРПАТИ.
БУЦІМТО
Хлопчики мої хороші, дивіться скільки тут снігу.
ТОБТО
Здається мені, ніколи він не розтане.
АВЖЕЖ
Я й не бачив таких величезних кучугурір. А дерева які красиві.
БУЦІМТО (кидається сніжком)
Мені теж подобається.
Товариши кидаються сніжками, граються снігом.
ТОБТО (рум'яний)
Зачекайте, друзі, я втомився гратися.
АВЖЕЖ
Тож лягаємо перепочинемо.
БУЦІМТО
А пальці ми собі не відморозимо ?
ТОБТО
Гадаю ні.
АВЖЕЖ
Так, ми ж спати не будемо. То коли б ми на сніжку повкладалися б спатоньки...
Друзі попадали на сніг. Гризуть сухарики та хрумають бурульки.
БУЦІМТО (оглядається навкруги)
Ніколи не піду звідси.
ТОБТО (на Буцімто)
Бач, як він захопився!
АВЖЕЖ
Так, аж я розхвилювався.
БУЦІМТО
Як ви думаєте, хто під снігом живе ?
ТОБТО
Ведмідь. Він у берлозі заховався та спить собі до весни.
АВЖЕЖ
І нічого ж собі не відморожує.
Хлопці сміються.
БУЦІМТО
А як на ваше уявлення... Комахи, хоч які, живуть під снігом ?
ТОБТО
Звісно живуть.
АВЖЕЖ
Мені здається, що є такі маленькі, довгенькі “щодати”, які повзають в кучугурах туди-сюди, а їдять вони осіннє листячко. А є ще “лязники”, завбільшки отакі, так ті стрибають під снігом, та сніжинками жбурляються.
БУЦІМТО
Вишкварки малі...
ГІЛКИ ДЕРЕВ ВКРИТІ СНІГОМ. ПРИЛЕТІЛИ ГОРОБЦІ.
На Буцімто, Тобто, Авжеж птахи з дерев натрушують сніг.
БУЦІМТО (струшує сніг)
Летіли горобці, летіли...
Тихесенько на гілку сіли.
ТОБТО (кидає сніг догори)
Горобці сидять на гілках,
Голуб в'ється угорі!
АВЖЕЖ
Птахи нахабні! Ми вчителя шукаємо! А ви на нас снігу натрусили...
ГОРОБЕЦЬ 1
Вчитель взимку повинен читати,
А ви йому будете дурниці воркотати!
ГОРОБЕЦЬ 2
Де багато пташок, там нема комашок!
БУЦІМТО
Горобчики, люб'язні, допоможіть знайти нам вчителя.
ТОБТО
Інде де він від нас ховається.
АВЖЕЖ
А ми вам побажаємо, щоб ви на подвір'ї не натрусили пір'я.
ГОРОБЕЦЬ (до інших)
Горобчики хоробрі, горобчики дзвінки! Домоможемо оцим мандрівникам до вчителя потрапити ?
ГОРОБЦІ
Так! Допоможемо! Сідайте на нас, полетіли до навчителя.
Буцімто, Тобто, Авжеж сідають на горобців, летять.
ПРИЛЕТІЛИ ДО ХАТИНКИ ВЧИТЕЛЯ. НАВКРУГИ БАГАТО СНІГУ.
ГОРОБЕЦЬ
Оце ось хата вчителя, тільки навіщо ви йому потрібні — я не розумію.
ТОБТО (голосно)
Горобці, горобці! З нас в неділю каганці!
АВЖЕЖ
Дуже вдячні вам, друзі горобчики.
ГОРОБЦІ ВІДЛЕТІЛИ. ТОВАРИШИ ДОБИРАЮТЬСЯ ДО ДВЕРЕЙ.
БУЦІМТО (стукає в двері)
Відчиніть, будь ласка, добродію.
ТОБТО
Вчителю! Змерзли ми...
АВЖЕЖ
Пальці захололи... Згляньтесь.
ДВЕРІ ВІДЧИНЯЮТЬСЯ. ТОВАРИШИ ЗАЙШЛИ ДО ВЧИТЕЛЯ. ГРІЮТЬСЯ КОЛО ПРИПІЧКА.
ВЧИТЕЛЬ
Як це ви до мене потрапили ? Заблукали чи когось шукаєте ?
БУЦІМТО
Ні, не заблукали.
ТОБТО
Вас шукали особисто.
АВЖЕЖ
І такі раді що знайшли!
ВЧИТЕЛЬ
Мета є у вас ? Чи ви пригод бажаєте ?
БУЦІМТО
Так, звісно так вчителю!
ТОБТО
Ми — туристи.
АВЖЕЖ
Себто, начебто гуляй-вітер. Ходимо оце, блукаємо... Казна що шукаємо. (Тобто та Буцімто штурляють його в боки. Авжеж почервонів.)
БУЦІМТО (помовчавши)
Прийшли до вас ми завчасно. Думали ми думали, міркували втрьох та підраховували і прийшли до такого висновку...
ТОБТО (до Буцімто)
Якого висновку ?
АВЖЕЖ
Комарі!
БУЦІМТО
Так. Прилетять з весною комарі, хто їх буде відганяти ?
АВЖЕЖ
Дійсно! Хто їх, вчителю, від вас буде відганяти ?
ВЧИТЕЛЬ
Робити, виходить, вам нічого ?
ТОБТО (до вчителя)
Ми самотужки комарів ображати не хочемо. Але якщо вони нападатимуть на вас...
БУЦІМТО
Що скажете, вчителю ?
ВЧИТЕЛЬ
Навчу вас санчата ладнати, та відправлю далі вас мандрувати, народові побрехенькі розповідати. Вирішили втрьох одного обдурити ?
АВЖЕЖ
Вчителю! Три голови за одну ж краще!
ТОБТО
І мені здається, що то є так... Ось уявіть, одна цукерка проти трьох цукерок... Що ви обираєте ?
ВЧИТЕЛЬ
Дивлячись яка цукерка... Інколи одна цукерка краще трьох. Пригощайтесь. (Роздає всім цукерки)
БУЦІМТО
Отакої! Смачно.
ТОБТО
Так, не кисло.
АВЖЕЖ
Та які ж тягучі!
БУЦІМТО, ТОБТО ( до Авжеж)
Потягусі, потягусі...
ВЧИТЕЛЬ
А ось вам гірка пігулка. Прийшли ви, неслухи підступні, щоб чомусь навчитись. Та ще і задарма! А для брехунів в мене занять нема!
ТОБТО
Так то ми вам усе брехали ?..
АВЖЕЖ
То не побрехеньки, то фантазія!
БУЦІМТО (до товаришів)
Хоч хтось нам правдоньку скаже.
ТОБТО
Так. То є так. Всі один одному брешуть.
ДРУЗІ СИДЯТЬ, ДИВЛЯТЬСЯ ЯК ГОРИТЬ БАГАТТЯ.
ВЧИТЕЛЬ
Є такий дивний синій птах. Кого він крилом торкається, той розуму набирається. Інакше не можна.
АВЖЕЖ (до Буцімто)
Потягусі, потягусі...
ВЧИТЕЛЬ
Справжньому вчителю потрібно мати три чародійні обереги. (Розгортає перший оберег, читає.) Не шукай вдячного. Віддавай скільки не жалко та чого у себе громадна зайвина. (Розгортає другий оберег) Пам'ятай! Отримані від тебе знання один використає на добре, інший — на зле. І нарешті третій, найголовніший... Ніколи не збагнеш іншу людину, тому зрозумій себе.
НІЧ. МІСТЕЧКО. СТАРА ЗРУЙНОВАНА КАМ'ЯНА СПОРУДА.
БІС
А хто це до мене завітав ?
ХАЛАМИДНИК 1
Відчиняй, неборако!
ХАЛАМИДНИК 2
Зустрічай халамидників!
БІС (виглядає)
Та які ж ви халамидники ? Ви — бісові діти. Заходьте, заходьте... Я вас вже втомився чекати. Виглядаю вас, виглядаю... З ранку до ночі виглядає вас дідько лисий, а вас нема та й нема.
ХАЛАМИДНИК 3
Як же це, дідько ?! Ми — непрохані гості, до речі.
БІС
А мені байдуже...
ХАЛАМИДНИК 1
А нам, халамидникам, байдуже на ваше байдуже.
БІС
Так, що вам потрібно, бісові діти ?
ХАЛАМИДНИК 2
А ось вам смачна дуля, на носику у вас гуля... Не скажемо ні за що!
БІС
Тому що самі не знаєте... Як то каже оте збіговисько балакуче: “Не знали, та ще й забули”. Так і ви, не знаєте навіщо сюди прилізли.
ХАЛАМИДНИК 2 (обурено)
Ми не прилізли, а вишукано прикотилися! Щоб тебе, біс лисий, піймати та затюкати!
БІС (дає кожному печиво, сміється)
Тю на вас.
ХАЛАМИДНИКИ (пригощаються печивом)
Тю на вас.
БІС
Ні, на вас ваше тю. Принесли краще б кутю! Заходьте, бісові діти, дідько лисий вам щось дасть...
Халамидники заходять в зруйновану споруду. З'являється стіл та вишукані страви.
Лисий біс разом з халамидниками робить усілякі негаразди людям. Вони радуються та регочуть зі своїх витівок.
Буцімто, Тобто та Авжеж допомагають людям приборкати халамидників та лисого біса.
