Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51558
Рецензій: 96010

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 52279, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.119.124.52')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза еротика

Червона Дама та хрещений Валет

© Дана Саба, 04-08-2024
Гральні карти. Червона Дама та хрещений Валет.

             Вона хотіла почути його голос за будь яких обставин. В пам'яті пружно, живою хвилею, тлумачився останній жест хрещеного Валета: випещений вказівний палець насунув на середній у повному мовчанні, начебто мав намір заклястись або відхреститись від чогось. З того часу промайнув одноманітний тиждень. Тоді він скинув з себе білу, з довгими рукавами, сорочку, не зняв через голову, як робив це завжди, а роздягався немов “на публіку”: повільно, чуттєво, впевнено. Гудзик за гудзиком, звільняючи прохолодне тіло, доки не залишився до пояса голим. Міцні пальці легенько билися з її тілом, спостерігали за гладенькою шкірою та ознаками жіночої пристрасті. На ньому нічогісенько не було, тільки срібний хрестик на цупкому широкому ланцюжку. Він повернув Даму до себе спиною та поклав свою сильну руку на її груди, саме у площину сходження ключиці та трьома пальцями почав йорзати в під'яремній впадині, насолоджуючись її подивом та вигуком зненацька:
— А раптово зайдуть...
— Звісно зайдуть і неодмінно раптово. — посміхнувся Валет.
Стрімко та несподівано Валет схватив жінку за талію, притиснув до себе та приподняв, відірвав від Землі. Червона зависла в повітрі. Валет міцно тримав її та знав напевно — сьогодні від себе не відпустить. Дама повернула обличчя, майже стикнулась підборіддям з власним правим плечем, знайшла Валетові губи та перша почала їх цілувати. Вона томно примружила очі, щоб краще відчути присмак вологого чоловічого рота. Юнак кінчиком язика з насолодою провів по залишкам коштовної губної помади, зустрівся з язиком своєї партнерки та вхопив її щелепи у хижий поцілунок. Цілувалися мовчки, чутно було тільки слабе жіноче дихання та чоловіче мурчання з горла. Коханець бажав щоб Дама стогнала. Він жбурнув на себе бархатний подол темно-синього плаття, заліз долонями на голі ноги та почав ретельно терти поверхні стегон.
— Роздягни мене. — вмовляла жінка, потягнувши шнур тугого корсету, вузол піддався, зослаб та почав розповзатися в ширину. Шовкова планка заважала, її потрібно було якось спромогтись не чипати довгими ногтями, щоб не було в пучки боляче, плотна тканина облягала тіло та Валет не зважив на це — він тягнув спідню блузу до низу з плечей, батист пручався, не піддаючись палкому Валету, а Червона Дама все ще не знала —  потрібно послабити корсет сильніше чи навпаки, хутко в'язати цнотливі петлі. Ні, Валет їй цього вже не дозволив. Сам, по-чоловічому, розтяг ліф на грудях, без особливого тиску надірвав тоненьке полотно вологої білизни та визволив на всеобачення жіночі принади. Дама підняла локті, обхопила його шию, ласкаючи волосся та прогинаючись тулубом від талії до кінцівок ступні. Це був майже танок Змії. Валет вгадав, що вона хотіла, але його бажання виявилось спритнішим, він майже встромився в неї та почав ритмічно гойдати.
— А-а-а... —  вигукнула жінка.
               Це було сильніше ніж тисяча узгоджених “так”. Від лимонного аромату її чайного волосся він відчував спрагу, поєднання чоловічої гордості з жіночим божевіллям, вслухався в усі її, німі, страждальні зізнання: ”міцніше бери мене, стискай тіло моє, дряпай мої ребра та розтинай мене з середини...”. Валет так і зробив. Стиснув чимдуж ліву руку, обхвативши її живіт та когтями своєї правої лапи провів по її спині, саме збоку. Вона тільки зойкнула, було боляче, а пальцем вона миттєво намацала свіжих подряпань на шкірі. Валету вже було байдуже будь яке пручання. Інтимний такт обрав з дощових опадів. Молодик зосередився на краплинах води останньої зливи. Негода припиняється, але до завершення ще довго, небесна рідина падає вниз, торохтить повільно по кам'яним сходам. Крап, крап, крап, крап... Саме вести її енергійно вниз, а м'язами власного паха прагнути вгору. Червона перехопила звукову гучність. Ледь стрималась. Вона майже вчепилась в голосові зв'язки та припинила протяжний стогін. Валетову блудність вже не зупинити, хмара повільної думки перетворилась в поганий вираз словами:
— Кончайся, шльондрочко, кончайся з екстазом. Щоб я на ляжках у себе, повія розхристана, захоплення відчув.
Валет задихався, задирав голову, а Червона Дама безстидно розтирала власну вологу там де Валет назначив.
                 Дорослий юнак жагав повторення насолоди. Він потягнув її до стіни, в кімнаті вікон не було, лише одне кругле віконце, котре було розташоване так високо, що неодмінно шукали драбину з нагоди провітрювання. Ця кімната затемнена вдень та ярка вночі від штучного освітлення або завдяки сяйву молодого Місяця. Червона Дама так і тяглась слідом за Валетом немов би приклеєна. Повністю оголена до лінії останнього ребра та з важким бархатом, що тримався тільки на колінах чоловіка. Червона не зрозуміла навіщо Валет її примусив опинитися біля холодних золотаво-сірих шпалер, він приклався своєю спиною до стіни, розслаблено розтавив ноги, повернув жінку до себе обличчям та ухватив її ліву ногу під коліном. Червона без сорому сіла на нього, вона обхопила жіночим струмом чоловічий уд та почала зі стогіном стискати м'язами з середини, легенько, по-дівочому, витягувала уд від основи до себе, все таємне жадання молодої плоті, з усіма її жилками, венами та мерехтливим пульсом.
— Будеш мене пестити ротиком... — шепотів Валет на ухо. Він не запитував — він знав. Дама Червона розкрила трохи сухі губи, ретельно, напоказ, декілька разів облизала їх, вони не хотіли зволожуватись, та почала цілувати його біля хреста, що лежав на плечі і в зону колючого підборіддя. Валет глухо застогнав, а жінка стиснула щосили м'язи, вона теж відчула що йому так приємніше отримувати оргастичне почуття. І щоб показати Валетові, що цінує його та хоче неодмінного повторення ця завзята Масть почала грудьми тертися об нього. Він не витягав з неї свого тіла і жінка розуміла, що член його ще збудженний хоч і заспокоєнний від злиття речовин чоловічих. З дамою творився магічний ритуал, екзальтація, наочно нарощувались емоційні цунамі, вона очами вимагала втіхи та повного жару ще хоча б раз. Валет спокійно обхопив її голову, майже зубами загриз її рота та губами, кволо, чипав її гарячі губи. Червона на ньому показала як хоче щоб він ласкав її. Давила долонями на Валетову грудну клітину, стискала шкіру проміж своїх пальців, сама почала царапатись та нібито пручатись, так повільно ходили на нього її роздратовані стегна.
— Я не розумію, ти що ?.. ще хочеш ?
— Хочу. Хо-чу... На підлозі хочу.
Валет швидко вхопив її ідею. Ретельно, повністю зняв з неї оксамитову сукню, сам розстелив її на підлозі, нижню спідницю, з мереживом по бокам, Дама стягнула вже сама, непомітно для нього отираючи себе жматом біленької тканини. На підлогу жінка вклалась сама, босими ногами стала на бархат, присіла і цілком оголена розтяглась, схрестила біленькі стрункі ноги, показала сексуальний живіт, обмацала свої груди, так що він довго дивився на неї, і сама, для його вдоволення, зігнула ноженята в колінах, з розпустою показуючи своє лоно та вищий ступень збудження. Валет оправив хрестик, він міцно тримається на ланцюжку... Примруживши очі став роздивлятись жіночу статуру, вона побачила це та повела на нього бедрами. Валет захотів її рота, непомірної пристрасті та збоченого кохання, щоб вона лизала його, проводила язиком по тим місцям які виявить самими ніжними, щоб здогадалась як довести його до піка пристрасті та крика з середини.
— Йди до мене.
Валет вклався на неї та відчув як вона ніжно, з обережністю, почала наглажувати його плотику для більшого ступеня збудженості. Він не дозволив себе довго мацати, увійшов в неї, як в наречену, та почав давити руками на плекані груди з такою силою, щоб вона відчула присмак гвалтування. Червона стогнала. Голосно. На весь Всесвіт. Червона Дама не знала що промовити, як називати коханця юнака, з ким його порівнювати, а Валет шалено захотів її розвернути та жагати боком, на всю амплітуду. Вона не пустила його далі, бо дуже приємне було відчуття ваги на собі чоловічого тіла. Валет не хотів придавити її своїм тяжінням, але вона заперечила жестами, притиснувши його тіло до себе ще більше. В такій позі йому зручно було вдавитись в праве плече Дами, наглючно, з грубістю, лапати її груди, саме від цього і був її голосний жіночий спів.
— Не припиняй, благаю... — останнє, що вона сказала йому перед тим як щосили напружена почала видихати у повітря глухі гласні. Червона, повністю ним знесилена, розслабила тіло — Валет швиденько доробив свою справу. Він хотів показати жінці вигляд вдоволенного фаллоса, йому промайнуло в думці:
— Нехай побачить як Валет залишає “знак”... — але передумав, хоча її очі говорили саме про те, що бажає Дама такеє бачити. Вона не підвелась, і ще довго м'якими пальцями поглажувала йому спину, тихенько, надоїдаючи тертям біля всіх його родимок на спині, які вона залюбки намацувала та кружляла колом.
— Залиш. — пручався Валет, що і сам був не в силах підвестись і вже відчував, що вдень задрімає, може і разом з нею.
Пристрасть та прохолода байдужості злились воєдино. Дух таємного акту заповзав у стіни, ховався під шпалерами, змішувався з порожнечою кімнати та з тканинами одягу цих двох оголених коханців. Тиша заволокла атмосферу, обіцяючи спасіння та гроби з дерев'яними хрестами.
— Вибач. — промовив Валет в півтона, він побачив темну сильницьку пляму біля соска з лівої сторони своєї коханки.
— Ніколи. — посміхнулась Червона та налякано здригнулась від гучного падіння чогось на подвір'ї, за стінами цієї старовинної споруди. Кімната не зачинена, і може хто у отвір для ключа, припав до дверей, та підглядає. Вона уявила пихатого своєю вродою Бубнового Короля, — ним цікавились всі жінки цієї Колоди, особливо Дама Треф випадала з юбок. Настільки помітно бігала за Королем Бубни, що будоражила все почесне, сановите панство такою відвертістю. За будь яких жертв та умов хотіла з ним перебути може і Бубнова Дама... Скоріш за все.
               Рожеві цятки кружляли в далечені, тікали від зухвалої парочки та мерехтіли поближче до холоду. Можна було вловити нову атмосферу кімнатного середовища. Щось насувалось на жінку та прокладало димчасту лінію між нею та цим молодиком коханцем. Засинає хіть, жадання складаються у пухнасті нитки, що скочуються у клубок. Раптова зустріч немов би намистина — може виявитись єдиною та все життя пролежати в перламутровій мушлі, а може утворити за поточний час блискуче намисто. Схожий на птаха промінь сонця залетів до кімнати, покружляв та подався у вікно навідворіт. Барви завмерли, судини наповнились, клітина відчинилась.

  

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Шон Маклех, 21-08-2024
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.035767793655396 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати