Я колись пересікався із паном Дмитром. Пам'ятаю це було ще перед війною 14 - го в 12 році на Книжковій виставці у Києві. Ми лишень тоді обмінялися поглядами, злегка посміхнулись один-одному і розійшлися. Більше я його в живу не бачив... Мені зараз дуже жаль, що таке трапилось з ним, бо в моїй душі щось таке обірвалось, щось таке світле і непомітне із першого доторку, але зараз трошки відчутне і болюче. Це немовби якийсь потойбічний вспомин, мрія, бажання... Я толком зараз і не знаю? Щось таке все ж таки обірвалось... Але залишився Його Слід: Добра і світла пам'ять Справжнього Чоловіка і Людини. Я вважаю, що так буде вірно і праведно з мого боку...
Не вмирають душі, а тіла міняють
в пам'яті і вспоминах живих...
вони ще живуть, й усіх вітають
і за рідних, мають і своіх.
Зібрані до купи іхні речі;
книги й діі залишили слід...
Іх ми любим, і вони ж доречі
гоять наш, душевний, й тихий біль...
