Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2689
Творів: 51199
Рецензій: 95849

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 51946, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.236.83.14')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Оповідання

ВЕЛОСИПЕД

© Сергій Вікторович, 15-04-2024

  
Циганська доля  геологів – тільки роззнайомилися, прижилися – і знову дорога. Приїхали в нове село коли вже стемніло.  Позаносили в хату ліжка, постіль, посуд, на швидкоруч повечеряли і полягали спати. Вранці батьки пішли на роботу, а  двом синам, один – учень молодших класів, а другий – років так на три старший, загадали роботу.
Постійні переїзди навчили дрібні речі перевозити в ящиках від приладів та обладнання, схожих чи то на невеликі скрині, чи то на величезні валізи. Ввечері, коли розвантажували машину, ці ящики поскладали  в галерею. Це такі не засклені веранди, характерні для козацьких сіл Слобожанщини. Вранці хлопцям доручили позносити вміст ящиків до хати.
Меншому через п’ять хвилин все набридло, і він почав потроху вередувати. В цей час  у двір зайшов чорнявий  замурзаний хлопчик  в одних трусах:
- Драстуйте, а шо ви за одне?
При цьому хлопчина якось дивно вимовив «шо». Це ще  не був звук «ш», але вже й не «с».
- Чому це одне, коли нас двоє? – буркнув з пересердя молодший.
- Я живу тут давно, бабу Ірину знаю, а вас раніше  не бачив, -  не знітився хлопчик. - Тому й питаю – шо ви таке?
Старший серйозно поставився до гостя, розмовляв з ним на рівних. Хлопець у відповідь в подальшому спілкувався тільки зі старшим із братів.
- Наші батьки геологи, ми будемо тут жити. А де ж ви давно живете і як вас величати?
- Я  живу навпроти. Тільки не прямо навпроти,  а трошки вбік. А звуть мене Вихтір.
- Хто ж це вас так величає?
- Бабуся, я з нею тут живу. А батьки поїхали на заробітки на Домбас.
- А чому це ви, Вітю, такий – коротка пауза – темний?
- Це в мене загавр! – гордовито відповів хлопець.
- Руки чомусь не засмаглі …
- Я тільки що у воді брьохався, то вони і побіліли.
- Ну що ж, радий познайомитися. Але вибачайте – нам треба далі робити.
Брати  продовжили роботу, а хлопець заклав руки за спину і уважно спостерігав.  Відкрили черговий ящик, підняли кришку, і в нижній частині показалися стосики  книжок. У хлопця загорілися очі:
- Ого, це шо? Книзьки? Навіщо вам стільки книзьок?
- Читати.
- А я ще  не вмію читати. Але цієї осені піду до школи та й навчуся. Може й мені бабуся буде купувати книзьки. Хоча  мені більше хочеться, щоб  купили  лісапет. А у вас є лісапет?
- Оно лежить.
Щоб велосипед займав менше місця,  його розібрали. Зняли колеса, крила, руль, багажник, педалі і все це прив’язали мотузками до середини рами. Хлопець, із запитанням в очах, подивився на залізо та на братів:
- А ви мене не наманюєте?
- Та ти що! Хіба можна? Це ми його так розібрали, щоб менше місця займав. Трошки обживемся, складемо – і буде як справжній.
- Ви, будь ласка, без мене не робіть. Я хочу подивитися, як це буде.
- Домовились!
Наступного дня зайшов знову.  Умитий причесаний, в сорочечці і штанцях, в сандаликах із світлими шкарпетками:
- Ви будете сьогодні збирати велосипед?
- Будемо, але після обіду, десь ближче до вечора. А куди це ви зібралися такий нарядний?
- Не закудикуйте! Сьогодні ж неділя, в клубі  кіно для дітей об одинадцятій! Ось бабуся дала десять копійок на квиток. – Хлопець розкрив кулачок і показав сріблясту монетку. – Але може й не піду.
- Іди Вітю, не бійся, встигнеш. Я ж сказав, що будемо складати велосипед ближче до вечора.
Хлопець нерішуче вийшов з двору і пішов до центру села. Невдовзі біжить назад.
- Що таке,  загубив гроші?
- Та ні. Там таке кіно… Чаруються та  чаруються, ні разу не шпрельнули! А тут – лісапет!
Хлопець пішов додому, переодягнувся і кілька разів прибігав запитати – коли ж будуть складати велосипед? Нарешті цей час настав. Старший брат відніс купу залізяччя під дерево, розв’язав мотузки, розклав на клейонці деталі. Поставив раму вертикально. Менший звично підхопив раму і став її підтримувати. Старший  звернувся до сусіда:
- А ти чого стоїш! Думаєш на дурняка будеш дивитися? Іди тримай раму з іншого боку.
Хлопець кинувся виконувати завдання і засяяв від щастя як електрична лампочка. Коли прикрутили педалі, крила і колеса, велосипед перевернули. Нікельовані крила заблищали на сонці, та ще більше заблищали очі в сусіда:
- Так він у вас не дорослий! На такому і я б зміг їздити.
- А ти вмієш?
- Вмію, але тільки під раму. А що такі є –  навіть не здогадувався.
Батьки Віктора кілька разів приїжджали в село. Влаштовували гучні п’янки, з односельчанами розмовляли зверхньо, через губу. А ось велосипеда синові так і не купили. Коли геологи в чергове переїжджали, тепер уже в місто, через яке проходила жвава всесоюзна траса, вирішили  велосипед з собою не брати. Небезпечно. Подарували  сусідові.  
Коли завантажена речами машина виїхала з двору баби Ірини, за нею ув’язався Вітько на подарованому велосипеді. Він тримав руль одною рукою, а другою махав услід хлопцям, що сиділи в кузові машини.  Брати бачили велосипедиста, і в їх душах буяли різні почуття. Їм було тривожно – як їх прийме місто, трошки жаль велосипеда і розпирала гордість за те, що подарували трошки щастя хлопцеві, чого не зробили його батьки.

  

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

"Велосипед" - до Дня Велосипеда

© koka cherkaskij, 19-04-2024
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.8481171131134 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …