Франциск Марія Гуаціус
Compendium Maleficarum,
чи пак Відьомський довідник
Звідки видно найшкідливіші дії чаклунства для людського роду та засоби, щоб їх уникнути.
Стародавні філософи та завзяті дослідники природних таємниць, коли викривали загадки, якомога ховали їх, щоби ті не припали до уваги безвстидних і порочних людей. Так св. Єронім навчає, що в Апокаліпсі скільки тамто слів - стільки ж і загадок. Найосвіченіші твердять, що Мойсей, описуючи простими словами створення Землі, прикрив ними невимовні таємниці таємниць.
Навпаки в наші часи ті, хто вивчає людське здоров’я душі й тіла, будь-яке диявольське штукарство (яке вони намагаються спрямувати проти люду - мудреці, ламії, некроманти й подібні злодії) сприймають загально відомим та кожному відкритим, як вони самі й зізнаються. Але якщо диявол (хто колисьто заселявся в ідолах, як говорить Єронім) був досі відділений від них; тепер же гірших ідолів вигадано умами єретиків.
Кассіян (хто жив од нас невдавні) стверджує, що чув, як диявол говорив, що через фальшиві догмати Арія і Євномія зродилося нечестя. Тому й сталося, наче, що наприкінці війни солдати розбіглися повсюди, захопили дороги та стали мародерами. Демони знищили тих, хто досі процвітав у єресях і поклонялися злу - та відшукали нових осель в інших людях. Наскільки же великий голод супроводжує чума, так само єресям наслідують різні види курйозних мистецтв. Причина в тому, що голодні люди змушені дошукуватися дешевшої їжі, а від зіпсованих гуморів виникає чума: так само стається єретичне замішання тоді, як люди, зіпсувавши почуття Святого Письма, вдаються до магічного мистецтва, що схоже на хворобу душі. Бо справді ця чума виникає через вроджене (але непряме) бажання знати геть-таки все - та поширюється по всьому світу.
Що з того стає?
Люди прийняли брехню за правду, та шкідливе за корисне.
Люди, наділені проникливістю, мудрістю та чесністю, прославляють отруєні трави.
Авторів, яких досі ніхто не пропускав читати, щосили спонукали до довгого столу, ніби їх зібрано разом у якісь дрібні клаптики.
Це наше друге видання сеї книжки - і люди зголодніли за знанням набагато рясніше, ніж у першому.
Я з радістю пояснив би, що для недужих слід готувати ліки відповідно до виду хвороби. Але не тільки. Також і про те, що люди повинні тікати від єретиків якомога далі, якщо відоме їхнє злочестя. Бо вони, як каже апостол, є "блукаючі зірки, для яких буря темряви тримається навіки", і хто слідує за їхнім маревом, втративши пристань вічного спасіння, неминучо загине в повній катастрофі.
Отже, коли мені довелося шукати Патрона (під заступництвом якого мала б вийти ся книга), я боявся піддатися суду вченої людини, хто мене судитиме на свій копил. Я хочу, звісно, вірного заступу, та жадаю публічної прихильности, радше ніж осуду. Так диктує природа, нічого дивного. Але краше, щоб мене навчали та застерігали знавці, ніж аплодували та хвалили недосвідчені недовірки.
Я не збираюся тепер галасувати про пишноту, блиск навчання, висоту, щедроту, благочестя та найвидатніші чесноти свого пана-добродія, а також виносити роздуту похвалу в письмовій формі. Це було би спробою додати краплю води, щоби роздути океан, додати пишноти до слави; щоби нехай, неначе, усе народиться й береже, скільки вистачить, щоб прогнати найгустішу темряву.
Я вважаю, що набагато краще висловитися з великою обережністю, ніж ляпнути так-сяк вбияк менш тверезо, що, принаймні, чудово можна пояснити. Тому, якщо (як я сподіваюся) для вашої вродженої людяності це вже було доведено, я зневажаю й відкидаю похмурі судження. Дай Бог, він збереже вас довго у безпеці.
Від Різдва Божого шістсот двадцять шостий рік над тисячним.
ПЕРЕДМОВА АВТОРА
Серед незліченних Божих милостей, якими Ти обдаровуєш людський рід, най милосердя Боже проллється на вірних, і перш за все на Його власних, я вважаю, що це єдине, а саме пізнання злоби. І про пізнання безбожности наших ворогів, видимих і невидимих: бо знаючи їхню хитрість, поставмо перепони там, де вони готують спотикання та спокушають нас.
Тому що гордість тих, хто ненавидить Бога, зростає завжди та з кожним днем. Лютий ворог людського роду не боїться, чий егоїзм стає все більш гарячим, поширює між нас найгостріші колючки, гіркоту, страждання та різноманітні недуги, та збирає для себе страждання: щоби збільшити свої вічні покарання та муки, за умови, що він приведе більше число людей, ніж досі, до пекла, уявіть собі, що він зможе осквернити та заразити найпрекрасніші та божественні, омиті дорогоцінною кров’ю Христа і звести свободу до рабства.
Отже, кожен із нас повинен дати раду своєму злу; бо воно ходить, як рикаючий лев, шукаючи, кого б могло вбити: і хоча вороже залізо ся варіює й повертає в його серці, все ж воно не дозволяє нічого навмисного, ба й нічого ненавмисного. Ні, воно змусило страждати слабкі й немічні уми, та змушує їх до хиби, перевдягається, наче злодій, тому що має незліченну кількість способів бути вище вашого розуму. Тут є цікаві штукарства, коли воно відводить уми смертних від Бога та приваблює їх до своїх дурних ідей: з усіма воно чудово вправляється чарами та чаклунством. Тому ця його злоба через самого і через його членів уже поширилася на знищення багатьох тіл і душ, що достатньо видно з творів магів, чаклунів і характерників.
