Нам дали однокімнатну квартирку на першому поверсі "хрущовки". Туалет сполучений з ванною кімнатою, кухня маленька - розвернутися ніде, "ленінградка" всього лиш двоконфорочна. Чорний телефон без номеронабирача, зв"язок - через комутатор. Як ото в кіно:
- Алло, баришня! Мнє Смольний!
Тато з мамою сплять на старому широкому пружинному ліжкові, яке дісталося мамі від її мами, моєї бабці, мені ж купили нове шикарне "розкладне крісло". Інколи тато спить на підлозі. Постелить під низ старе оранжеве одіяло, руку під голову- і так спить. Я теж так люблю спати: руку під голову.
Квартирка маленька, зате своя, хоч і без балкона.
Ранок суботи.
Я сплю, мені щось сниться, але мене будить тато:
- Вставай, лежебока!
- Я не лежебока!
Крізь вікно кімнату освітлюють косі промені вранішнього сонця. Вікна у нас на схід. У яскравих конусах повітря літають дрібні пилинки, вгору-вниз, вгору-вниз, вправо-вліво і по діагоналі. Може, то не пилинки, а ельфи? І Дюймовочка десь там між ними?
- Він знову заснув! - чую крізь дрімоту мамин голос.
Голоси у тата і у мами молоді, веселі, дзвінкі, бадьорі, енергійні. Вони люблять одне одного, це відчутно. І мене теж люблять. Це теж відчутно, але не завжди. Особливо, коли стоїш в куті.
- Зараз ми його розбудимо!- сміючись, каже тато.
Вони обступають мене з двох боків і починають мене тормошити в чотири руки, як якусь ляльку.
- Ох ти ж і лежебока! - сміється мама.
- Вставай вже, поїдемо на озеро! - каже тато і бризкає на мене холодними краплями води.
Озеро! Як же я міг забути!!
Учора, в п'ятницю, тато з мамою вирішили поїхати завтра, в суботу, на озеро. Тобто вже сьогодні.
Хто ж вімовиться від поїздки на озеро?
Озеро - це ж...Це ж просто словами не описати, як це класно і хороше!
Я миттю підійнявся.
- Іди, вмивайся, чисть зуби, перекусимо - і на озеро!
Поки я чемно їв яйце, зварене "на м'ягко", мама наробила бутербродів з маслом і докторською ковбасою, помила купку молодих невеличких огірочків, насипала в порожню сірникову коробку солі.
Тато тим часом збігав у гастроном і купив дві фляшки "Олеськи" і дві фляшки "Ситра".
У велику чорну шкіряну торбу склали покривало, два ручники, запасні труси, фляшки води, їжу - бутерброди, огірки, зварені "на твердо" яйця, консерву "скумбрію", татів розкладний ніж і пластмасові вилки. Ще поклали кілька старих газетів, пачку салфеток і надувний круг.
- Гроші не забула? - запитав тато в мами.
- Взяла. Купу копійок, рубель і троячку. На морожене хватить.
Ми зачинили двері на ключ і пішли на автобусну зупинку. Тато ніс важку чорну торбу, мама дріботіла коло нього, тримаючись за його лікоть, а я біг попереду, весело підстрибуючи і наспівуючи:
