Так, я його пишу твоєю ручкою. Листи тобі - твоєю ручкою. Ти мені залишив на пам’ять. Ще не вирішила чи спалювати всі ті романтичні записки, які ти постійно мені писав на серветках та різних листочках. Тільки но тобі на очі потрапляла ручка і папірець - і все, ти починав малювати квіти і писати романтичні фразочки. Вони начебто про добре, про любов… Потім онукам розповідатиму умовно «красиву» історію кохання. Розкажу драматично, що війна нас розлучила. Хоча, мабуть не варто їм розповідати казку. Вони в неї повірять і потім зроблять мої помилки. Краще вже розповім як у житті буває, коли не слухаєш свою інтуїцію. Кілька днів тому засіла ідея у моїй голові - проїхатися звичною дорогою до твого двору. Довго сумнівалася чи варто, чи ні. Мені дуже хотілося прислухатися до себе і зрозуміти, що я відчуваю. Першу половину дороги лилися сльози, розмовляла сама з собою. Потім стало не цікаво їхати далі. Але я все ж таки поїхала - мені важливо було зробити заміщення картинки, щоб якщо я в той район потраплю мене не накрило. Я нічого не відчула заїхавши у двір. Так глибоко ти мене поранив, що я нічого не відчуваю. Я розумію, що мені важко буде сказати «я люблю тебе» чоловікам. Тепер лише фізіологічні та побутові потреби. Може ти до мене саме для цього прийшов - зробити мене не такою ласкавою з чоловіками і не грати в кохання з усіма. А бути зібраною і не витрачати свій час і увагу марно. Не знаю, який урок у тебе. Думала може «пізнати справжнє кохання», але ти не любив мене. Якби ти мене по-справжньому любив душею і серцем, то не брехав. А якщо й сбрехав, то одразу зізнався б. Але час уже на першому пункті фіналити історії - а то виправдань я геть на рік знайшла. Більше я на таке не поведуся. Рівень твого цинізму і бездушності вражає - ти мовчки дивився і підіграв мені коли я показувала тобі новорічний кошик, який я зробила сама для твоїх видуманих батьків. Це бридко. Мені бридко що я весь рік вірила у твої ілюзії хоч і відчувала, що це лише слова та ще і якісь досить абсурдні. Після такого я не хочу далі спілкуватися. Просто нема про що більше говорити. Про що з тобою трахатись?
