Вкінці робочого дня Діану, як завжди, обуяли протилежні почуття – кинути все і втекти додому чи зібрати волю в кулак і відсидіти положений робочий час.
- От добре би зараз додому! – сказала вона вголос. – І погода зараз чудесна, на голову нічого не падає. Я такі б тістечка спекла. А потім прибирати, чи читати. Це як сил стане. Бо щось така змучена, що зразу включаю інтернет і лежу на дивані.
Ці думки заполонили не тільки її. В бюро скромної офісної установи для виконання завдань перед Новим роком начальник різко обмежив кількість святкових та вихідних і тепер всі підлеглі, зціпивши зуби, мусили працювати над проектом, відробляючи при цьому ще й повний робочий день.
- То всі так.- відгукнувся молодий кучерявий інженер Денис. – От недавно свято було, і що? Зібралась родина, швиденько поїли і кожен в смартфони заліз. А дід біля компа так і сидів – фільм дивився.
Сивуватий кругленький Вадим Куба, що всі звали його Кубус, давно перегорів на роботі. Він знав наперед всі реакції начальників на любий промах, міг пристосуватись до чого завгодно, і від цього його зводила оскомина. Але треба було не відставати від молодих, то ж він продовжив тему:
- Це ще нічого, а зараз буде зовсім не так. Всіх будуть чіпувати. Чіповані люди будуть на видноті увесь час. Робота їхня мало чим буде відрізнятись від домашніх умов, вони так само будуть сиділи в клітках перед екранами, жеручи їжу з тюбиків, щоб не відволікатись на її приготування. І відпочивати будуть безлико і масово, залипнувши в соцмережах, але не всі. Хто не захоче чіпуватись, будуть в резерваціях, тобто роби що хочеш, заробляй сам, але без соцпакету.
- Я побула би в резервації, - думала багатодітна Марта, згадавши своїх троглодитів. Так вона рідко називала дітей, але сьогоднішній ранок був невеселий - дітки під час її недовгої відсутності так повеселились, що оселя вимагала хоч якогось, але ремонту.
- Осередки напівдиких, як їх називали, людей були б біля моря, чи в інших горах. Вони би проповідували здоровий спосіб життя, спорт, культ сонця і індивідуальної розумної думки. Тобто кожен міг вносити свій дорадчий голос до рішення багатьох. Але таких буде мало, потрібно мати волю і силу, щоб протистояти звабам ГМОшної їжі, інтернету та більшості населення. – сказала Марта.
- Якщо чіпували начальників – вони ставали набагато дурніші від звичайних людей і не могли виконувати щоденну каторжну працю перших. – продовжив Денис, видно згадавши якогось знайомого шефа. -- Цих архетипів показували людям в телевізорі, щоб народ знав, як виглядає злобна анархія і віддавав перевагу безликості й чіпуванню. Часом вивчали мозок якогось не дуже великого шефа, який був настроєний на руйнацію індивідуумів, хоча там відбувались і інші процеси, наприклад прагнення виділитись за будь-яку ціну і навіть креативне мислення. Та надходили повторювані періоди агресії і і ловець знов вишукував жертву ,яка хоч якось знаходилась в межах його впливу.
Денис відсьорбнув кави, приготованої Діаною, і продовжив:
- Тих хибнохромосомних архетипіних чіпованих індивідуумів навіть відпускали інколи на свободу, але контролювали, щоб вони не замучили когось або їх не вбив розлючений натовп. З часом збоченців ставало не менше, до їх лав примикали чіповані, в яких вплив радіактивного випромінювання давав збій в психіці. Тож відхиленців, які занадто швидко розмножувались, давали на розправу народу, що завжди хотів хоч якоїсь свободи та демократії.
Кубус теж згадав свою тету чи заступника начальника і розвинув тему:
- Будуть й інші чіповані, що раніще відрізнялись від інших своєю склочністю, двухличністю. Чіпування таких робило їх кращими для суспільства, Я би їх теж чіпував, щоб робили свою справу мовчки і не завдавали шкоди іншим. Хоча після того в тих інколи спостерігались нез’ясовані відхилення і вони поповнювали ряди збоченців або навпаки, ставали доброю низькокваліфікованою робочою силою.
В ніч перед Різдвом Діана згадала, що спочатку поспівала колядки з караоке – в родині кожен мав свій комп чи смарт і після недовгої трапези всі занурились в віртуальний, цікавіший за все світ. А потім знічев’я дівчина почала спілкуватись з ШІ. Ші на той час був у всіх. Він вів соцмережі, формував громадську думку через штучні сварки в фейсбуках, редагував фото і так далі.
Діана мрійливо рекла:
- ШІ тоді би приходив весь час інший. Він тепер мав непоганий інтелект, та навіть настрій у нього був мінливий. Я би попросила в нього на свята відключити чіпи.
- І що? – зацікавились всі.
- За пів години в хаті зміниться ситуація- продовжила Діана. – Бачу:
- Брат Макс кине смартфон і вийде надвір. Там сусіди грають в сніжки! Мати виключила фейсбук. І, махнувши рукою на напівфабрикати, готує печеню з качки.
Тато, що півроку сидів біля компа скрючений, зі зломаним ребром від неправильної пози раптом випрямився, і, перемагаючи біль, пішов за ялинкою.
А надворі теж диво. Депутати вийдуть з своїх хоромів, щоб привітатись з народом. Вони пороздають людям гроші та смаколики, організують гуляння та змагання, дарують призи. Якусь невідому дівчину, що вміло лазила на дерева і стріляла з рогатки запросили на бал. Кажуть, син депутата зацікавився нею. Я граю в сніжки з принцем, тобто олігархом…
Всі засміялись.
- Та ну вас - надувши губки сказала Діана. – Й помріяти не можна.
Раптом двері розчинились і секретарка Люба скоромовкою проговорила:
- А ви ще тут? Начальство нині звіти здає, нікого немає.
Брава компанія, на ходу вбираючись, за хвилину була на вулиці.
- Мамо, ми прибрали в будинку!- подзвонили діточки.- Які ж вони милі, треба гостинців купить!
І зворушена Марта попрямувала в продуктовий..
Діана й Денис вирішили сходити на ковзанку.
А Кубус йшов додому й міркував, на скільки процентів вони вгадали про майбутнє.
