Хутко збираючи розкидані по кутках речі, Емілі допивала чай із хурмою і давала вказівки подружці, білій пухнастій британці Маші — замести підлогу й помити посуд. Другу подружку, альдабрську черепаху Брукву вона поквапно винесла гуляти до садка. Вивела свого велосипеда з комори й поїхала на роботу.
Як завжди, хвіртку довелося зачиняти старому садовому гному Карлу, із сухим потрісканим обличчям, вилинялим червоним капелюхом і обламаним у давні часи носом. Підкреслено порипуючи і з гучним кректанням дідок дочовгав до паркану, підозріло оглянув вулицю, грюкнув хвірткою та поплентався до будинку пити чай з молоком. Разом з британкою вони ласували варенням із зелених горіхів і обговорювали чергового хлопця Емілі. Останній, на їхню думку, був занадто самовпевненим і зовсім не мав почуття гумору – а цього старий бешкетник Карл не прощав. Тому зараз вони з Машею метикували, як над ним пожартувати.
Жарти, як велося, були простецькими. Коли потенційний зять (так вони називали кавалерів) заходив у хвіртку, Карл завмирав на газоні з усмішкою ідіота на рум’яному обличчі. Та лише нещасний оминав гнома, той щосили волав: «Хальт! Паспортконтроль!». Мало хто наважувався прийти до цієї садиби вдруге. Ображена Емілі вже погрожувала зафарбувати обличчя гнома брунатною фарбою для підлоги. Але довго гніватися на старенького не могла, бо він був таки цікавішим співрозмовником, аніж невдалі залицяльники.
У сусідньому будинку мешкав пінгвін, колишній диригент оперного театру Кребс з дружиною Лейлою. Щонеділі ввечері подружжя в ошатних капелюхах сідало в авто та їхало до театру. Займали іменні місця у першому ряду і віддавались улюбленій розвазі: Кребс підраховував фальшиві ноти в оркестрі, а Лейла у бінокль слідкувала, яка з балерин не змила зелений лак з нігтів або не витягнула пірсинг з губи. Потім про свої спостереження вони зловтішно розповідали швейцарам і зітхали: «В наші часи такого ніколи б не допустили!».
А сьогодні сусіди прийшли грати в карти з Карлом і Бруквою. Маша лише презирливо кривилась з вікна – вона вважала, що виховані британки не мають грати в азартні ігри. За дружньою партією навіть забувся старий конфлікт через тутове дерево, що росло якраз на межі і тому добра половина врожаю поїдалася Бруквою.
