...знов і знов згадую ту страшну бабу з газпрому. Двадять з гаком років тому, під час маленької екскурсії Києвом, коли наші та їхні газовики, менеджери та юристи у мовчазному захваті задивилися на Дніпро та уквітчані каштанами кручі, вона раптом повідомила:
- Все це має бути нашим!
Вона, певно, недоговорила, та за неї договорив час. Повний меседж такий: все це має бути нашим або не бути.
У випадку тієї конкретної особи це 100% якийсь розлад особистості. У її свідомості вистачило місця лиш на другу половину відомої концепції «тварь дрожащая или право имею». Те, як тітка поводилася на перемовинах, за обідом, в курилці, в автобусі та отам на містку над Дніпровським узвозом, свідчило: «право имею» - її категоричний імператив. Решта представників газпрому, в принципі, керувалися тим самим, але воно не так кололо очі через виховання та манери, яких тітка чи то ніколи не мала, чи то позбулася за непотрібністю. І от минуло скільки-то років, і той імператив постав уповні: я маю право на все, чого забажаю, або я це отримаю, або воно зникне, щоби мене не картала фрустрація невдоволеного бажання. Носій «право имею» воліє жити в ідеальному світі, де все і вся беззаперечно підкоряються його уявленням про ідеал, а як ні - бажане, але недосяжне не мусить далі бути.
Це нагадує міф про Нарциса та постале з нього вчення про нарцисичний розлад особистості. Такий розлад «характеризується впевненістю у своїй унікальності, особливому становищі, перевазі над іншими людьми, грандіозності; завищеною думкою про свої таланти та досягнення; поглинанням фантазіями про свої успіхи; очікуванням безумовно хорошого відношення та беззаперечного підпорядкування від оточуючих; пошуком захоплення оточуючих для підтвердження своєї унікальності та значущості; нездатністю виявляти співчуття; ідеями про власну свободу від будь-яких правил, про те, що оточуючі їм заздрять. Нарцисичні особи постійно намагаються контролювати думку оточуючих себе. Вони схильні знецінювати практично все, що оточує їх на світі, ідеалізуючи при цьому те, з чим асоціюють самих себе» (Вікі).
Тепер вже не тітка з газпрому, а сотні тисяч її співвітчизників зі зброєю свідчать про себе - і я раз у раз згадую тітку. Спершу вони виконали завідомо протиправний наказ і вдерлися зі зброєю в іншу країну - це «право імею». Потім усупереч усім законам і звичаям війни розстрілювали, ґвалтували та катували цивільних - це «право имею». З будинків, господарям яких пощастило або не пощастило втекти, виносили та відправляли додому все, що можна винести - це також «право имею». Підрив інфраструктури Херсона, з якого довелося вшитися, - це теж «право имею». Довільне знищення того, що потягти не можна - воно ж. І те, що ми тепер знаємо як поведінкову властивість російського вояка вже не за Толстим, а на власному досвіді - «Фонтан был загажен, очевидно нарочно, так что воды нельзя было брать из него. Так же была загажена и мечеть» - це також «право имею»: будинок або школу не відправиш в барнаул білоруською поштою, тому отак. А куди не досягає гузниця, туди сягне гаубиця, полетить, міна або ракета - знов таки, попри всі закони та звичаї, навіть попри притомні військові міркування, ну ж бо «право имею».
Сприйняттю брудних і смердючих вояків як нарцисів заважає той самий міф, адже Нарциса спіткали його негаразди через його сліпучу вроду. Але нарцисизм тому й називається розладом, що домагання та вимоги нарциса не мають жодних підстав - а йому їх і не треба. В нього все в голові - і який би безлад там не панував, думка оточення та будь-які правила й норми не мають значення, я хочу та «право имею». А зброя у руках дозволяє довести це кожному незгодному.
Втім, було би легковажно стверджувати, що 140 млн людей в «одной отдельно взятой стране» вражені одним і тим самим розладом особистості. Хай це мультик, але правда: «Це тільки грипом усі разом хворіють, а божеволіють поодинці». Статистика, звісно, штука в собі, не дарма її ставлять пору ч із «брехнею» та «великою брехнею», але немає інших даних: колись вичитав у довіднику ООН, що на країну-терориста, чиє населення складає 2% від світового, припадає 16% світових психічних розладів. Гадаю, наіть дещо більше, тому що дослідження збіглося в часі зі скороченням ліжок і закладів, і громадяни божеволіли поза пильним оком лікарів і статистиків. Та все одно, божевілля не могло охопити цілу країну, це ж не грип і не корона.
Але є така форма божевілля, яка на таке цілком здатна. Вона зветься «ідеологія». В такій країна як рф, де інформаційні потоки контролюються та обмежуються, де немає вільних змі, де діє потужний репресивний апарат, де будь-які демократичні процедури є суто формальними, а закон як дишло - в такій країні є всі можливості зробити офіційну ідеологію тотальною, вбити її в кожну голову, від дошкільнят, яким показують мультик про сво, до пенсіонерів, яким від ранку до ночі промивають мізки телевізійні балакуни. Закласти в цю машину те саме нарцисичне «право имею» - і справу зроблено, перед нами 140 млн. нарцисів. Ті нещасні одиниці, які не втратили критичного мислення та досі розрізняють, «то такое хорошо и что такое плохо», не рахуються, вони статистично не мають ваги; є в мене серед них кілька друзів, і я глибоко співчуваю їхньому перебуванню в цій велетенській божевільні. «Палата номер шість» - не дарма Чехов саме через цей страхітливий образ преставив росію, не дарма. Не птіца-тройка, навіть не мертвий дім - божевільня.
Що більше читаєш про нарцисичний розлад, то більше збігів. Скільки було історій про росдипломатів і кокаїн - виявляється, кокаїн - улюблений наркотик нарцисів. Або оце, за Кернбергом: у нарциса не розвинуто над-Я, що відповідає за моральні установки та заборони, ледве животіє Я-ідеальне («яким я в ідеалі хочу бути») - все за заміняють статусні атрибути суспільства, тому поведінка нарциса завжди за рамками «годиться та не годиться». Нарцис понад усе боїться відчувати сором - тому в нього здатність соромитися ретельно заблокована, що й дає йому можливість чинити найганебніші вчинки, яких у виконанні політиків, чиновників, військовиків і пропагандистів рф ми вже бачили вдоста й, на жаль, ще чимало побачимо – а інших не буде.
І отак пункт за пунктом постає образ чималої ядерної держави з офіційною ідеологією, яка з погляду психіатрії є нічим іншим як нарцисичним розладом. Недалекоглядно було би стверджувати, що це нарцис путін вбив її в голови - подивіться, наприклад, повість «Русская душа» Романова, датована приблизно 1920 роком: люди, які ніде далі власної дєрєвні не було, нічого, крім трєбніка, не читали, не мають освіти, керуються забобонами, абсолютно та незламно переконані, що все їхнє, від низьких дверей, у які не можна увійти, не забивши лоба, до землі, занедбаної їхньою безгосподарністю, - все це є кращим у світі. А ще раніше, коли донські казаки йшли приборкувати Польщу, вони співали «если нам не покоритесь, пропадете, как трава, наша матушка россия всему свету голова». Нарцисизм, чистої води нарцисизм! - тільки не як розлад особистості, а як офіційна ідеологія. Ось вам і загадкова руська душа - неймовірний, небачений випадок, коли не грипом захворіли всі разом, а втратили здоровий глузд, особистісно розладналися.
Гадаю, коли десь там у високих штабах і штаб-квартирах вибудовують якісь тактики та стратегії щодо рф, не погано би було врахувати, що йдеться про країну з масовим нарцисичним розладом, і поводитися з нею треба саме так, як притомні люди поводяться з нарцисами на побутовому рівні. Інтернет рясніє порадами, як таку токсичну особину загнати під шконку або принаймні тримати в рамках, - от саме ці поради й слід вмонтувати в усі політичні та військові тактики та стратегії щодо держави-терориста, аби знала своє місце та ніколи його не полишала. Бо від того - самі горе та страждання, муки та смерть, катастрофи та руїна.
