Після безмежної спеки Київ стомився в очікуванні дощу. Через 2 роки після заснування цього сайту, користувачі нарешті змогли провести свої перші читання.
Крапає дощ. Крізь тролейбусні вікна акуратно пропливають затишні будиночки Шевченківського району. За Львівською площею в одному з таких будинків, по вулиці Січових Стрільців (екс-Артема) 35, знаходиться галерея „Ірена”. Натиснувши на кнопку дзвоника, під цікаву мелодію гостинно відчиняються двері і потрапляєш до оригінального приміщення, заздалегідь оформленого для Гаківської посиденьки, де впродовж 5 годин Гаківці читатимуть свою поезію та прозу.
Вільних місць майже не залишилося, тому митці сидять просто на чимось вкритій підлозі. Тут є представники Києва, Ніжина, Боярки, Львову, Первомайська, Кіровограда, Черкас і інших міст літературної України. Є навіть поетеса, що проживає у Бонні.
Проза та поезія часто звучала з першого Гаківського альманаху „Digital романтизм”, виданого у видавництві „Зелений пес”. Звучали також ще не опубліковані в тенетах сайту творіння, та творіння тих, які не змогли приїхати до Києва (деякі поети та прозаїки проживають закордоном).
Лірика і тематика творів – безмежна, оригінальна і вражаюча. Про сум за коханою людиною, немов за розчавленим гроном винограду, про підступну еміграцію до Європи, про намагання тінейджера відвоювати свою кохану у трамваї, про суперечки у букмекерській конторі щодо проведення чемпіонату світу Євро 2012, про „полуничну” точку „G”, про особливості сміття, про фатальне речення - „давай залишимося лише друзями”, про спогади моряка про свою бейбі, про БУХоблік, про втікачів з міста невдах, про забуті номери телефонів і нездійснені, але очікувані дзвінки, про візит до західного будинку пристарілих, про міжнародного терориста, який через пробки на мосту Патона не може відправити свою дружину на той світ, про суку-розпродаж, про дитинство Уолта Діснея, про те, що всі мужики – козли...
Деякі фрази просто шокують...
Слухаючи Гаківські творіння, відчуваєш поступове духовне збагачення, з’являються нові думки, емоції, надії і висновки. Навіть прозаїків вражає поезія і навпаки. Приємно, що оплески лунають від чистого серця та захопленням щойно почутого.
Певного літературного розмаїття додають також пісні у виконанні Коки Черкаського, який зі своїм гуртом „Вурдалаки” незабаром виступить на Співочому полі у Києві. Для роздумів та кращого сприяння прослуханого оголошувались короткі перерви, де сучасні митці могли поспілкуватись та обмінятись думками, скурити цигарку або випити чай чи каву. Між іншим стіл, вкритий серветками, пластиковим посудом, соками, водами, винами, тістечками, тортами, зефірами, цукерками та іншими солодощами додавав шарму святковій атмосфері.
Наприкінці зустрічі, коли за вікном з’явилися сутінки, посилився дощ і порідшав транспорт, митці подарували Гаківцям свої видані книги. Незважаючи на похмуру як на початок літа погоду, у галереї з вуст творців мистецтва лунали сучасні, неординарні і просто незабутні слова. Щира подяка всім, хто думкою, словом і пером творить such wonderful world.
