Інколи задаєш собі запитання: а чи варто щось писати? Адже все насправді вартісне вже давно описане і написане, а те, що намагаємося викласти на папері ми- лише жалюгідна тінь отого чогось справжнього. Ну, того, котре не горить і не тоне.
Ну, якщо дати собі трохи слабини, легесенько привідкрити двері, щоб лише лист паперу проліз у вузьку щілину, - то можна дозволити собі описати якусь дуже веселу, смішну життєву ситуацію. Або ж навпаки - дуже сумну і печальну. Щоб пробудити в серці тих людей, в кого руки не дійшли до Біблії чи Бгагавад Гіти, хоч якісь емоції, породити хоч якісь думки в їхніх відформатованих телевізором мізках, посіяти хоч якісь сумніви в їхніх, вибачайте на слові, дупах.
У кожної людини є третє око, котрим вона бачить те, що приховано від перших двох. У когось це третє око розташоване у лобній частині голови, десь над переніссям, у когось - на потилиці, а у більшості людей - в анусі. Недаремно люди часто кажуть:"Дупою відчуваю - будуть якісь непереливки".І дійсно, третє око найчастіше не бреше, непереливки трапляються - коли більші, коли менші.
А ще є люди, їх дуже мало, у котрих це третє око займає практично весь організм. От коли хто каже, що, мовляв, "нутром чую, що трапиться те-то і те-то", і якщо воно трапляється, - то це саме така людина. Сама людина не знає і не розуміє, звідки у неї таке передчуття, от просто відчуває - і все. І це не те, що називається інтуіцією, це щось зовсім інше. Інтуіція - це коли внутрішній голос тобі наказує: "Не роби цього!", або ж навпаки:"Давай-но бігом роби це!", тобто, це коли результат твоєї дії чи бездіяльності стосується тебе самого.
А оте відчуття чогось неминучого, котре стосується не лише тебе самого, а цілої країни, світу чи навіть Всесвіту, - це не інтуіція.
І тут виникає проблема: як це відчуття обізвати, як його пояснити та класифікувати? Власне, варіантів є усього два: або ти передбачив, або ти накаркав.
Зазвичай буває так, що коли трапляється якесь хороше передбачення, - то це ти передбачив.
А коли трапляється погане передбачення, - то це ти накаркав.
І тут виникають знову два цікавих моменти.
Перший момент полягає у тому, що часто-густо людина сама не знає, не може бути впевнена, чи це вона зробила передбачення, чи дійсно вона "накаркала".
А другим моментом є те, що існує дуже вузьке коло людей, котрі чітко переконані і впевнені у тому, що у них є здатність "накаркувати" ті чи інші події. І вони чітко знають і розуміють, що і як треба робити, щоб "накаркати".
І якщо досі не трапилося якогось катаклізму вселенського масштабу, то це тому, що те, що "накаркала" одна така людина, може "розкаркати" чи "перекаркати" інша. Наприклад, хтось один дуже хоче і накаркує день і ніч, щоб вибухнув Йєловстоунський вулкан. У той же час, хтось інший накаркує, щоб Йєлловстоунський вулкан тихесенько спав собі і не вибухав. І все залежить від співвідношення їхніх сил і тривалості "накаркування".
Також кінцевий результат залежить від форми накаркування: в усній формі це відбувається, чи у письмовій. Безперечно, письмова форма накаркування має набагато більшу силу та коротший час спрацювання. Дитячі листи Діду Морозу чи бажання, написані на серветці, котру спалюють і попіл випивають разом із шампанським, - це насправді примітивні форми "накаркування" призначенням для широких мас обивателів. У когось, хто має відповідні гени, це спрацьовує, у більшості ж - ні. Оскільки це робиться публічно і напівжартома, а бажаний результат, як правило, відсутній (я не про листи Діду Морозу, - там найчастіше все справджується), то і ставлення до цього чародійства таке собі, несерйозне. І так повинно бути, бо уявімо собі, що було б з планетою, якби почали справджуватися одночасно 6 мільярдів загаданих бажань! Був би величезний кавардак, планету б розірвало на друзки!
І тому я й стверджую, що, можливо і не варто писати всім підряд все підряд, що стукне в голову. Людина може і не знати, що у неї є така (корисна чи небезпечна) властивість - "накаркувати". Напише якусь дурницю, - а воно візьме і станеться. І тоді буде вже пізно.
Ви можете запитати мене, звідки я це все знаю? - Так все дуже просто. Я -один із тих, хто накаркав вам усе, що з вами тепер відбувається.
