Отто в цю січневу ніч "діставав" мою точку сборки своїм улюбленим словом "шайзе". По правді сказати, він говорив так, як і всі добропорядні німці, тобто суржиком. Мій мозок перекладав його добірну суміш на нашу солов*їну. Виходило не дуже гармонійно, зате екзотично. І тільки "шайзе" залишалося "шайзе", а не гімном, гумусом чи калом. У поляків є "курва", у чехів - "ти воле". Отто любив слова, пов*язані з віддачею. Він не був егоїстом. Фріцем, нациком, п*яничкою - так, а скупим тупим бюргером - ні.
Отто забрів до сну без всяких галантних викрутасів в образі одного з моїх німецьких родичів, що давно чкурнув у Фатерлянд. Може тому, що його теж звуть Отто. Цього разу на ньому не було красивого чорного кітеля. Голий торс, "пивний" живіт, картаті шорти і військові, добре начищен чоботи. Краса.
Він під*їхав на старенькій "Ауді", витягнув з багажника три ящика пива (точно пам*ятаю) і десяток пляшок літрового "Кайзера". В дев*яностих я привозив його до Швайнфурту, але мій рідний брат вилив ту бодягу в раковину з міркувань безпеки - береженого Бог береже.
А "нічний" шваб її "воскресив", помножив на десять і повернув все це добро назад на Батьківщину, щоб пригостити Кенігсфелд. Тут дуже високо цінувалася дружба, заснована на стрімкому падінні вібрацій.
В центрі селища статисти з великим натхненням розкладали столи. Було враження, що біля сільради твориться якесь диво, Творча вистава балету від "пизд....го" режисера обіцяла багато несподіванок. Ідіоти в блискучих лосинах театрально бігали по сцені. Посеред неї бовванів Бахус, обклеєний рекламою радянських столових вин та старомодних цигарок "Верховина". Було важко дихати
Отто почав з того, що облив машину горілкою. Потім витягнув з кишені купюру в сто марок і підпалив. Кинув в авто і почав співати сумного йодлера.
Ауді на фоні Карпат горіло довго і красиво. Статисти радісно відкривали писки і робили вигляд, що підспівують йому. Але буквально за хвилю їх добрий настрій змінився на мінорний.
Отто придумав нову забавлянку, що не сподобалась навіть мені. Він брав "Кайзера" за "горлишко" і пляшку за пляшкою відпускав на волю. З диявольською посмішкою
Настала мертва тиша. На асфальті блискало "зайчиками" розбите шкло, а в порубаних бездушними сокирами горах смерділо самогоном надзвичайно підозрілої якості. Статисти урочисто, тричі, хором крикнули "Шайзе", а я проснувся від страшного сушняка - не від святкування, просто часто сплю з напіввідкритим ротом.
Пішов на кухню, дивлюся - Крися знову скинула на підлогу склянку. Друзки розлетілися по всій підлозі. "Шайзе" - буркнув я собі під носа і пішов надавати наглющій котярі люблячих щиглів. По дорозі передумав. Взяв Крисю на руки. Це вже покарання, бо ця скотиняка такого не любить.
