Пропоную позанудствувати. Звернімося для цього до сфери інтелектуальної власності, а точніше до тієї її частини, що стосується патентного захисту винаходів. Патент, як відомо, це правоохоронний документ, що засвідчує авторство на винахід та виключне право на використання його протягом певного проміжку часу. Для того, щоб винахід, корисна модель чи промисловий зразок могли бути запатентованими і отримати таким чином правову охорону, вони мають відповідати трьом критеріям.
Перший - це новизна. Другий - придатність до промислового використання. І третій - винахідницький рівень/неочевидність. Англійською це inventive step /non-obviousness.
Із першим критерієм - новизною - все загалом зрозуміло. Винахід не повинен повторювати вже існуючі, він має бути новим. Другий - придатність до промислового використання - теж зрозумілий. Цей критерій абсолютно раціональний і прагматичний. Для чого захищати винахід, вкладаючи у цей захист кошти, якщо з цього не можна буде отримати ніякої користі?
Дещо складніший для розуміння третій критерій - inventive step/non-obviousness. Часом його плутають із першим - новизною. Так от винахід, щоби вважатися власне винаходом, мусить містити рішення не лише нове, а й таке, що не є очевидним навіть для людей, досвідчених у цій галузі. Inventive step - це не просто поєднання вже існуючих відомих елементів. Inventive step - це завжди якісний стрибок, несподіванка. Ключове слово тут «surprisingly» - «неочікувано».
До чого це я веду? Мені здається, що кожен вартісний поетичний твір - це свого роду винахід, і до нього можна застосовувати як мінімум два критерії патентоспроможності (відкинемо, звісно, промислове застосування).
Так от, має бути новизна, а головне - отой магічний inventive step, неочевидність, неочікуваність, нова якість, несподівано породжена поєднанням вже існуючих елементів. Без оцього inventive step немає хорошого поетичного твору.
Далі би можна було порозмірковувати про природу творчості взагалі - як науково-технічної, так і поетичної. Але нехай це вже буде домашнім завданням.
