Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2682
Творів: 50896
Рецензій: 95672

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 50890, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.207.129.175')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Авторська проза

Зубри

© Олександр, 24-11-2022


       - Ньо! - стьобає Іван лозиною гнідого мерина. - Який аж ти ледачий... Ньо-ньо!
     Боян трохи пробіг і вкотре вже збився иа повільну ходу, плентаючись узбіччям лісової дороги.
     Іван скочив на дорогу й пішов поруч, немовби демонструючи Романові свого дбайливо випрасуваного піджачка з акуратно накладеною біля петельок латкою.
     Роман скоса, роздратовано подивлявся на супутника, з саней.
     Обличчя у Івана невиразне, сіре, обтягнуте тонкою шкірою, крізь яку випинають дрібні кісточки. Брови стрішкою. Роман багато молодший, чорноокий та чорнобровий, їдуть ремонтувати лінію: будівельники копали траншею й пошкодили підземний кабель.
     Трохи розім'явшись, Іван знову падає в сани, на грубенький шар сіна, від яким лежить їхнє причандалля - лопати, монтерська сумка.
     - За Брежнєва добре жили, - верта він до перерваної розмови. - У лавці все було: вино разне, канцерва...
     - Крали за Брежнєва добре, - перебиває Роман. - Я зроду селюк, знаю. Бо, як сам не прихопиш, ніхто тобі й жмутка сіна не дасть.
     - А я й тепер беру, - без ніяковості зізнається Іван. - От восени два воза буряків з поля притіг.
     - То ж бо й є! Колись казали, що весняний динь рік годує. А тепер, виходить, осіння ніч.
     Супутник мовчки усміхається, розмова на цьому згасає.
     Переїхали ліс, обабіч потяглася їжакувата, ледь припорошена снігом стерня, над нею з галасом кружляло гайвороння.
     - Диви, зубри! - гукнув раптом Іван. - Хоч би Боян не сполохався.
     Неподалік дороги, біля скирти, з'юрмився гурт могутніх, укритих довгою темнобрунатною вовною тварин: одні лежали на соломі, інші стояли, ліниво пережовуючи колгоспні харчі. Навіть на відстані від них віяло дикою, грубою силою.
     Боян, проте, й далі чвалав поволечки, здавалося, що й поява тигра не примусила б його бігти.
     - Скільки мняса пропадає! - зітхнув Іван, коли поминули зубрів. - Це б одного завалити, надовго хватить.
     - То, може, вернемось? - тамуючи посмішку, спитав Роман.
     - Нє-е, - лякливо озирнувся Іван. - Паганяймо, ну їх до біса...

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.70538997650146 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …