ти долонями закриваєш мої очі, ти губами закриваєш мене, я не маю змоги говорити чи діяти. ти повністю вбиваєш всі протистояння...
я шукаю вихід кожного дня і кожної ночі я шукаю виходу, як би то втікти від тебе, тобто втікти від себе, стати незалежною від себе, від своїх потреб-думок-дій...
і цілуючи тебе я знаю про той вихід, я знаю його, я знаходжду його, правда ти ще не знаєш про те що я цілую тебе, про те щго я кохаю тебе, про те що я хочу тебе, шалено і буздумно ХОЧУ! кохати-бути-знати-цілувати-пестити-загравати-жити...
ти навіть не здогадуєшся... ти не знаєш... ну і нехай...
перевіряння, щоденне перевіряння себе, тебе, людей, що є навколо, дослідження асфальту, поглинання води, завантаження спеки...
а які зара жахливі маршрутки...
проїжджаючи над Дніпром я кожного разу намагаюсь подумки запірнути в його блакитну прохолоду, плисти, пірнати, підозрюю, що одного дня так і буде. Головне не забути випірнути...
