Тим часом Олена почала збиратися на чергове побачення. Це було не такою вже й простою справою. Життю гімназисток важко було позаздрити. Доводилось носити потворні сукні з фартушками, ніби знятими з покоївок, однакові пальта з кумедними капелюшками, та мало того, ще й заплітати волосся в коси з неоковирними бантами на потилиці. Класні дами суворо слідкували, щоб дівчата не тільки виглядали однаково, але й приносили із собою однакові сніданки. Щоб дочка купця першої гільдії нічим не відрізнялася від дочки прикажчика!
До того ж в останні роки освітні чиновники зовсім очманіли й заборонили гімназисткам виходити з дому після шостої. Навіть влітку воля дівчат обмежувалась восьмою годиною. Щобільше, вчителям наказали нишпорити вечорами у парках і відловлювати парочки, які прагнули усамітнитися в затінених алеях.
Але й Олена була не такою вже простою. Вона змовилась із модисткою Фірою, що жила на першому поверсі, й та за розумну винагороду «позичала» їй сукні своїх клієнток. Інша сусідка, Лея, постачала капелюшки з густою вуаллю.
У той час як її колежанки вмирали з нудьги, Олена розривалася між рандевушками та ніяк не могла визначитись, хто з упадальників заслуговує на її приязність. Дівчина володіла незрозумілим для жінок, але вбивчим для хлопців магнетизмом. Коли в гімназії або серед друзів з’являвся незнайомий парубок, Олена удавано зітхала: «Здається, у мене в парадній завівся новий килимок». І справді, вже наступного вечора новачок стовбичив під дверима з букетиком дешевих квітів. Красуня зовсім не щадила закоханих, жорстко кпинила з них і нерідко без жалю виганяла геть. Але самолюбство дівчини страждало, коли її колишній залицяльник звертав увагу на іншу. Й дуже швидко в Олени з’являлася до невдахи якась непереборно важлива справа, вона через знайомих наказувала йому неодмінно прийти, або ж навіть сама «випадково» зіштовхувалась із ним на вулиці – і вся тягомотина розпочиналася знову. Подруги дивувались: навіщо їй так багато кавалерів одночасно. Але Олена лише удавано втомлено зітхала у відповідь.
От і зараз: до сусіднього будинку переїхав хлопець – рудий, кучерявий, увесь вкритий ластовинням та ще й опасистий, наче сільський піп. Ходив перевальцем і пхикав, наче їжак. Сусідські дівчата глузували з нього, але визнавали, що новачок дуже розумний, усе книжки читає філософські, хоче вступати до Університету. Висока ладна Олена одразу оголосила подругам, що з таким курдупелем навіть по одному боці вулиці ходити соромно.
А, між іншим, сусіда не виявляв ніяких ознак закоханості, ба, мало того – жодного разу не поглянув у бік Олени. Звичайно, Олена не звертала на це уваги, але їй дуже кортіло дізнатися – чи був новачок короткозорим, чи просто несосвітенним дурнем?
