Зіщулюєшся, йдеш, мало не біжиш додому. Холодно! І ти погано захищений від втрат енергії, ти б замерз, якби не поспішав. Розумієш що у даному випадку вислів: “Рух – це життя!”, як ніколи наближений до істини. І ти тому тільки ще живий, що рухаєшся.
У молодого Морозця вітер гуляє в голові. Але йому не почулося, та і справді - то звук падаючого тіла. Давно опало листя. А оце щойно впала бабця. В неї, безумовно, був би нервовий розлад, дізнайся вона про перелом кінцівки після невдалого падіння. Лікування нині справа не з дешевих. Але вона померла за мить до приземлення.
Як можна бути таким холоднокровним? – думали люди, але і молодий Морозець думав приблизно таким чином.
Я швидко пробіг повз стару, і тому не розібрав до кінця чию, чи яку холоднокровність мали на увазі люди та Морозець. Може про той труп? В якого і справді було чітко виражене задубіння. Стара холоднокровна! – здогадався я. Вона замерзнувши впала і заклякла!
Холоднокровний – думали люди про Мороз – як можна наприкінці листопада бути таким лютим?
Холоднокровні – думав Морозець, - як ви, люди, могли допустити, щоб бабуня не мала теплого одягу, а домівку її залишити неопаленою?
І тільки бабця нічого такого не думала. Вона все те ще недавно знала.
