Ковтаєш трішки більше морфію, ніж завжди. Суко, що тепер і тобі зле?
А хто ще вчора гавкотів біля входу і чекав на мої виправдовування?
Дзуськи, я - вільна людина: мій вечір, мій день.
Ти з’їла купу моїх сил і проковтнула мій спокій. Твоє єство змушує кровоточити моє серце. Я залишу тебе, не спи більше зі мною, лежи біля, не дихай. Повітря нагадує про твою присутність. Ти забула як злизувала з моїх рук надію на щастя і тепло? Маєш коротку пам’ять? Продовжуй жити інстинктами. Вони врятують тебе від сказу.
Суко, я везу тебе до ветеринара. І годі гризти мої капці.
Мене ввели оману, ти – не собака, а зле створіння, вкрите шерстю. Інопланетянин?!
