Тиша - се є луна мовчання, міліярди разів відбита від змертвілих думок, зчерствілих сердець, осліплих вуст, занімілих очей. Се є завмерання звуку, зупинка поруху, віддзеркалення вічносолодкого сну. ЇЇ породжує безмежне бажання говорити слова, цо не мають ні виду, ні форми, цо є плоскі́ у своїй об'ємності, тихі у свойому криці, зупинені у свойому русі, неживі у свойому безсмертті, куці у своїй безмежності.
