Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2466
Творів: 44264
Рецензій: 86434

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Інсценівка Олега Сірого

Е. Бьорджес, "Завідний апельсин" (Уривок)

© Олег МАРИЦАБО Серый, 28-05-2007
Спеціально для Олеся Бережного! Ви ж хотіли щось почитати окрім кінця світу, чи не так? :-)

"Грає. Вівальді. Пори р0ку (Літо)

Misli 1. Мол0ко на губах – кров на зубах

Музика.
На сцені сидять Алекс і Тьом, Піт і Джорджик: із розфарбованими в червоний колір (кров’ю чи помадою) gubjami. Кожен тримає по склянці. Всі склянки, 0крім Тьомової, заповнені мол0ком з nojami. У Тьома склянка порожня, тому він перевернув її діркою додолу. Мол0ко п’є лише Алекс, а Піт із Джорджиком тільки тримають молочні noji у руках, бо не п’ють.
Світло. Напівтемрява. Прожектор – кров’яний відтін0к червоного.
Запис. Компанія така: я, тобто, Алекс і три моїх корєша, тобто, Джорджик, Піт і Тьом, причому Тьом malchik дуже темний в смислі glupyj. Ми сиділи в барі Кorova-milk, крутячи mozgoj, де б убити вечір: підлий такий, дикий, холодний і сліпий. Кorova-milk – це генделик, де видають мол0ко-plus, хоча ви, blinn, вже й забули, що воно таке, бо всі на все плюють. Карочє, подавали нам мол0ко-plus, тобто, мол0ко плюс якась добавка: велосет, синтемеск, дренкром та інші schtuchki. Хвилин п’ятнадцять ти відчуваєш, що сам Господь Бог із усім його святим воїнством сидить у тебе в лівому botinku, а в голові відчувається тихий baldesh, тим часом як mozkom гасають дикі іскри та феєрверки. А ще можна було пити „мол0ко з nojami”, як у нас це називалось, від чого ішов tortch і дуже хотілося dratsing, тобто, gasitt кого-небудь усією нашою kodloj, а в той вечір, із якого я почав свою історію, ми це саме і пили.
Світло. Різко вмикається й вимикається білий прожектор, який сліпить очі, після чого настає повна темрява.
Запис. Люди – як хрущі. Чому вони повзуть землею, коли народжені літати?

Епізод 1. Професор і компанія

Хлопці від „нє фіг дєлать” тиняються вулицями. Залу видно, як вони тиняються, бо світить прожектор.
Тьом. Йо ма йо, шо за фігня? (відхаркується на асфальт)
Алекс. Нє фіг делать, blinn! (гучно сякається в руку)
Піт. Дивися, куди шморгаєш! Весь піджак заляпав, blinn!
Тьом. Ну, у вас і культура! Що, предки не вчили? (тепер вже Тьом дуже голосно сякається в руку)
Алекс. Нє, ну пацани! Ви б іще тут купу наклали.
Піт. Ну, а huli тут такого?
Світло гасне, тому залу нічого не видно. Звісно, 0крім темряви і себе.
Запис. Кишені в нас ломилися від bab0k, завдяки чому хотілося зробити у провулку toltchok якомусь старому hanyge, витрясти з нього душу, а тоді  довго дивитися, як він буде плавати у калюжі крові, що належить йому і тільки йому. (звук розбитої пляшки) Пляшка, тобто те, що від неї залишилось, чорна. Наша kodla тиняється в пошуках кого-небудь, бо дуже хочеться dratsing, тобто, gasitt кого-небудь за повною програмою. Від цього йде тихий tortch і зухвалий baldesh. А чому тебе, місяцю, не видно?.. Я кидаю тобі виклик і запрошую на дуель!.. Дивіться, blinn, кого несе!.. Чого заліз, падло, під картон?.. Ану вилазь, сучий потрох!.. Тобі від нас не сховатися!.."

"Епізод 5. Там, де я жив

У залі – темрява.
Запис. Там, де я жив, жили ще мої мама і па... у квартирі муніципальної застройки номер 18-А.
Музика. Починає грати.
Це такий собі смітник із розмальованими стінами у вигляді членів та іншого kalu. Огидне місце, скажу я вам, drugi мої.
Чується бах-бах по дверях і дзенькіт розбитої пляшки. Алекс насвистує собі під носа якусь дурнувату пісеньку.
Усе зачовгане, закидане різним сміттям типу резин0к, гол0к і смердючих трусиків. Опачки!.. Мабуть, для якоїсь тьолочки сьогодні видалася жарка нічка. Як завжди, прийшовши додому, я відлив (чути, як застібається ширинка), відригнув те, що мені не треба (чути відрижку), зняв свій макіяж у вигляді ножа і залізної дубини, подивився у дзеркало і м’яко відкинувся на тепле ліжко. О-хо-хо, мол0ко-молочишко, без ножів, синтемеску і дренкрому! Наскільки незвичним мені здається це звичайне безтурботне мол0ко. Як приємно, що мати залишила його на столі. Я видудлив усе до останньої краплі і все зіжрав – виходить, я набагато голодніший, аніж здається. Із хлібниці дістав фруктовий пиріг і остаточно запхнув його у свій ненаситний rot. Потім я почистив зуби і, цм0каючи язиком, повитягував залишки жрачки зі своїх zubbjev і попхався до своєї кімнати, скидаючи мотлох на ходу. Тут була моя стереоустановка: гордість і відрада усього мого життя, тут у шафі зберігалися мої диски, на стінах красувалися плакати і прапори, що нагадували про життя у колонії для malolit0к, куди я втрапив у одинадцять р0ків – о да, blinn, кожна з них реанімує якусь пам’ятну цифирь типу „Юг-4”; „Блакитна дивізія головної виправшколи”; „Відміннику навчання”. Цей вечір особливо нічим не відрізнявся від інших, тому я відкрив ящик, куди й запхнув трохи баб0к і жовтого годинника, мабуть, золотого. Я не стежу за часом і, чесно кажучи, годинник мені не треба, але у моєму ящику і досі лежить час різних там древніх ptits і stari kashok. На змію сьогодні дивитися не хотілося, тому я п0клав її назад у ящик: туди, де бабки і час. Це був чудовий вечір, і мені хотілося, щоб він закінчився просто ідеально. Наприклад, під музику Людвіга Вана. Але я витяг Моцарта і поставив його божественну симфонію, музичну оргію, влаштувавши такий собі оркестр."

"Misli 9. Ісус Христос

Світло. Все ще вимкнене.
Запис. До моїх обов’язків входило допомагати церковному священику при недільній службі. Він був мені як батько, бо я годився йому в онуки. Тим паче, я цікавився його Книгою. Він був щось типу мого особистого наглядача.
Фон. Чути шум згустку вітру, лязгіт дешевого батога і дикі крики.
Світло. Вмикається.
З лівого краю на сцену виходить Алекс у ролі Ісуса із хрестом на спині і в терновому вінку на голові. Христос стікає кров’ю і повільно просувається до правого краю. За ним неодмінно з’являється Тьом, що є тим, хто його б’є. Все ще чути крики. Коли є можливість, можна зробити фон із живих людей того часу, що дивляться і реагують. Живий фон складається із симпатичних і неодмінно солодких хлопчиків і дівчат0к із голими торсами, бо груди – це завжди красиво. І вирішувати лише режисеру, будуть вони просто стояти чи ніжно торкатися одне одного. Зробіть на сцені Рай...
Музика. Починає грати.
Запис. Я прочитав усе про бичування, надівання тернового вінка і навіть уявляв, як беру участь у самому бичуванні. От тільки в уяві моїй постійно поставали картини, як бичую не я, а мене. І це при тому, що я вигадав великі гвіздки, які... сам собі вбиваю. Хоча ні, не сам – мені допомагає Тьом. Він якраз одягнений у римську тогу – це писк моди, drugi мої... Сказати, щоб останні glavu його Книги мені подобались, не скажу, бо там все більше йшла душеспасатєльна говорільня, а про війни і всякий там „сунь-винь” анічичирк. Мені дуже подобались glavu про всіх цих древніх, які спочатку коцали одне одного до смерті, тоді напивалися свого єврейського вина і замість дружин робили „туди-сюди і назад” своїм добрим п0коївкам, які не могли відмовити. Тільки це і допомагало мені протриматись."

"Епізод 0. Підсилювальний епізод

На сцені Алекс. Він сидить на ліжку чи стільці. Перед ним, на підлозі, лежать старі газети і зайорзані книженції. Грає музика, від якої Алекс погано себе почуває.
Запис. (Алекс) „Досить!.. Досить!.. Вимкніть!..”- звучав мій голос. Але музика нікого не слухалась. Навіть мене. Скоріше навпаки – вона підсилювалась із кожним словом голосним. Я затулив вуха – і подумки колошматив стіну. Так, доки не розмазав у кров’яху всі свої rukeri. Я кричав, гарчав, сопів... Але музика не зупинялась. Тоді я почав бігати кімнатою, наче божевільний. (бігає) Від болі і гидоти, я метався по всьому дому, намагаючись сховатися від цього сорому, гарчав так, наче звір, якому випустили кишки. Стомився і присів. (сідає) Ну, ви самі все бачите, о drugi мої і браття. Тим часом музика ставала все гучніше і гучніше – і я, blinn, не міг від неї сховатись. Так, наче мені навмисне влаштували цей концерт. Я заткнув вуха пальцями, але тромбони і литаври все одно проривались, розбиваючи вщент усі мої перепонки. Я міг би далі кричати, гарчати і сопіти, але tolku з цього не було ні на гріш. Я став просити в Бога допомоги – хай мені hrin відвалився."

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Endemic dispensed elderberry.

© GabrielTaw, 23-09-2017

td-amina.ru

© MichaelVow, 23-09-2017

Endemic gambit cluttered.

© GabrielTaw, 23-09-2017

jewel24 chaturbate

© Dannyhic, 23-09-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 7 відгуків
© Повна Майтрейя!, 28-05-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.4385769367218 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Наївно про жорстокість: «Хлопчик у смугастій піжамі»
Вперше книга Джона Бойна «Хлопчик у смугастій піжамі» вийшла у 2006 році. І швидко стала бестселером …
Огляд книги Ельчіна Сафарлі «Про море мені розкажи»
Просто живіть, посміхайтеся і любіть. Це не складно. Ельчін Сафарлі «Про море мені розкажи» Відверто …
Огляд роману Сергія Жадана «Інтернат»
Сергій Жадан написав роман, на який чекали три роки. Чекали хоч і з нетерпінням, проте мовчки. Чекали …
10 рекомендацій із книги «Самостійна дитина, або як стати „Лінивою мамою“»
Одним із найбільших страхів майже кожної матусі є страх, що її назвуть «лінивою мамою». Проте можна …