Вітаю, малеча! Всі ви знаєте казку відомого французського казкаря Шарля Перро «Попелюшка».
Та мені відома ще одна історія про Попелюшку. Випадок про те, як злі чари протягом довгого часу перешкоджали Принцу знайти кохану, приховували від нього Попелюшку і ці двоє ніяк не могли зустрітися. Хочете дізнатися, як Принц подолав злі чари?
Пригода, дітлахи, була така.
Після балу, коли Принц знайшов кришталеву туфельку, він пішов до себе в опочивальню та міцно заснув, притискаючи туфельку до грудей. Попелюшка повернулась додому і теж вляглася відпочивати на жмут соломи у своїй комірці з мрійливою усмішкою на вустах. Та коли дівчина заснула, вікно в її комірці розчахнулося і в кімнатку залетіла Ворона. –«Все готово?»- запитала вона хто зна в кого. З кутка, обплетеного павутинням, величезний чорний павук відповів:- «Готово. Бери, подруго.»
Ворона підлетіла до павука, підняла своїм міцним дзьобом павутиння, схоже на великий шмат товстой тканини, дуже спритно перекинула на павутиння сплячу дівчину, вилетіла з нею в вікно та й понесла Попелюшку світ за очі.
Вранці Попелюшка прокинулась від стуку в двері.-«Хто там?»- крикнула дівчина ще остаточно не прокинувшись та відкриваючи очі. Двері відчинилися і зайшла дівчина в одязі служниці. Попелюшка тим часом роззиралась навколо і не могла зрозуміти, де ж вона? Кімната була велика у порівнянні з її коміркою, лежала вона на просторому ліжку, встеленому гарним покривалом. У велике вікно заглядало вранішнє сонце.-«Де це я?- розгублено подумала дівчина, де моя комірка, жмут соломи, на якому я спала»?
-«Вставайте, панянко, снідати час.»- сказала служниця.
-«Доброго ранку! А де це я і як сюди потрапила, люб’язна дівчино? Клич мене Попелюшкою, будь ласкава»
- Я служниця Варвара, панянко, ой, вибач, Попелюшко! Ти в замку Дракона казкових гір. Він розважається тим, що викрадає красунь з людського світу та з різноманітних казок. Красуні з комфортом живуть у замку, Дракон нікого не ображає, тим більше, не з’їдає, як вигадують люди. Але й додому не відпускає. Йому цікаво, чи з’явиться який-небудь принц, парубок чи воїн, щоб визволити дівчину. Якщо протягом дванадцяти років ніхто не приїздить, Дракон переселяє красуню в яку-небудь казку, але не в ту, з якої вона до нього потрапила. Тебе сьогодні вночі принесла у клапті павутиння Ворона- подружка Дракона. Вона іноді на прохання господаря викрадає для нього красунь.
--«А чому саме я, замурзана Попелюшка з маленької комірки? Навіщо Дракону проста дівчина? І шукати мене ніхто не буде.»- Попелюшка заплакала.
-«Ти не просто дівчина з комірки, ти дуже відома в людському світі красуня. Люди про тебе й казки складають, і кінофільми знімають, і гарні мультфільми малюють. Дракон дізнався про тебе та вирішив, що без такої відомої красуні його замок залишиться порожнім та сумним. І не плач, дівчино. Я читала казку про тебе. Ти вже ходила на бал? Загубила кришталеву туфельку?Так знай! Принц закохався в тебе, знайшов туфельку і буде шукати тебе, доки не знайде. От побачиш, скоро він примчиться в замок.»
Попелюшка зітхнула:-«Це було б дуже добре. Я не хочу в іншу казку. І в замку Дракона довго жити не хочу. Та як же він мене тут знайде, якщо це зовсім інша казка?»- Попелюшка знову заплакала.
-«Серце підкаже,- відповіла Варвара,- пішли нарешті снідати, господар чекає».
Попелюшка піднялась, вмилась, причесала волосся і дівчата пішли снідати з Драконом. Господар замку сидів за великим столом, на столі стояли тарілки з кашею, тушковане м’ясо, блюда з фруктами.
-«Доброго ранку, пане»-привітались дівчата.
-«Сідай, Варю, сідай, Попелюшко, почувайся, як вдома. Пригощайтеся».- запросив господар.
Як поснідали, Дракон говорить:-«Варю, зазирніть з гостею в гардероб та підберіть їй зручну й красиву сукню, нічого їй в цьому лахмітті, що мачуха дала, залишатись. Дівчата в моєму замку вдягаються в найкращі сукні».
А в цей час у казці «Попелюшка» принц, взявши туфельку, сів на коня і почав їздити королівством, шукаючи таємничу красуню з балу. Один за одним він відвідував заможні будинки, їздив з містечка в містечко, від замку до замку. Та Попелюшки ніде не знаходив. Королівством пішов поголос, що принц закохався в незнайомку і розшукує її по всьому королівстві. Мачуха, яка впізнала Попелюшку на балу, побігла в комірку, і, не побачивши там дівчину, одразу вирішила, що та втекла.
-«Як же не дати їм зустрітися?- подумала лиха жінка,- знаю! Піду до злої чаклунки, розповім їй усе, вона допоможе».
І мачуха пішла до чаклунки.
Та саме змішувала якесь зілля в ступі.
Мачуха вклонилася:
Моє шанування, лиходійко! Мені вкрай потрібна Ваша допомога. Закохався той дурник принц у мою пасербницю Попелюшку, шукає її по всьому королівстві. А ця невдаха втекла з дому. Як так зробити, щоб вони не стрілися? Я будь-які гроші заплачу, тільки наворожи їм вічну розлуку».
-«Чекай!- сказала чаклунка. Взяла своє всевидюче дзеркало, запалила чорну свічку та почала в нього вдивлятись. Довго вдивлялась, аж примружувалась, навіть очі сльозитись почали. Мачусі майже терпець урвався та враз чаклунка заговорила:
«Сили небесні, сили земні, немає твоєї пасербниці в королівстві, викрав її Дракон з іншої казки, тримає у себе, мов почесну гостю».
-«І що? Вона сюди ніколи не повернеться?»- спитала ошелешена мачуха.
-«Сама-ні, але, якщо принц її й там знайде, то повернеться.»
-А можна так зробити, щоб принц її в тій казці не знайшов?»-захвилювалася тітка.
-«Можна. Принеси мені всі свої коштовності та коштовності своїх дочок і я зроблю надійний відворот для очей принца та закрию вхід до казки Дракона для його серця.»
-«Біжу!»-Закричала мачуха та кинулась додому.
До заходу сонця закляття на очі та серце принца вже було зроблено. Ще три дні їздив принц королівством, його кінь зовсім знесилився і парубок вимушений був зупинитися на ночівлю в невеликому містечку. Його серце стискалось від болю та неспокою, перед очима мерехтів серпанок.
-«Де ти, чарівна незнайомко? Я кохаю тебе. Я жити без тебе не зможу. Як знайти тебе, люба?»- сумно думав принц, сидячи над вечерею, до якої не торкнувся.
-«Про що замислився, юначе?»-раптом почувся лагідний жіночий голос.
Принц підняв очі. Навпроти сиділа пані з приємним обличчям та добрими очима.
-«Біда в мене, шановна пані, зустрів я дівчину, зрозумів, що це моя доля, а вона втекла з королівського балу і я вже п’ять днів поспіль не можу її знайти».
Пані посміхнулась:-«Здається, я можу тобі допомогти, принц. Ти ж королівський син чи не так? Давай зараз поїдемо до мого будинку, там ти нагодуєш коня, даси йому відпочинок, а я, тим часом, довідаюсь, де шукати твою долю. Згоден?»
-«Звісно, згоден!- скочив на ноги принц- я готовий їхати хоч на край світу».
Пані, а це була не хто інша, як добра фея- хрещена Попелюшки, та принц сіли на коней й вирушили за гори, в будинок хрещеної.
Дорогою Фея зізналася, що Попелюшка її похресниця і саме вона, хрещена, допомогла дівчині потрапити на королівський бал.
-«Та зараз я не розумію, що сталося. Попелюшка щезла з королівства і поки я не можу сказати, де її шукати. Зараз повечеряємо, твого коня нагодуємо, потім ти відпочивай, а я займуся пошуками дівчини своїми засобами».- сказала фея.
Так і зробили. Принц заснув знесилений, а фея піднялась на дах будинку, прочитала чарівне закляття та випустила в небо свою вірну голубку, наказавши їй шукати похресницю.
Стали вони чекати новин від пташки.
За тиждень на підвіконня майже впала голубка з обідраним хвостом та пораненим крилом.
-«Що сталось, хто це тебе так порвав?»- спитала фея.
-«Полетіла я на пошуки і натрапила на казку про доброго Дракона, що живе в горах. Ваші чари, пані, привели мене в ці гори та в ущелині, що веде до замку Дракона, налетіла на мене чорна ворона, почала голосно кричати:-«Каррр-каррр!», бити мене дзьобом та виривати пір’я пазурами. На її крик прилетів шуліка і гнав мене до самого кордону нашого королівства. На прощання дав мені пораду- ніколи не повертатись у ті гори».
-Там вона, там Попелюшка.- сказала фея- Я цього Дракона знаю. Любить він запрошувати на гостину красунь з різних країв і казок. Щоправда, при цьому забуває у них спитати, чи хочуть аони до нього в гості. А в свою казку він пропускає тільки юнаків, що шукають тих красунь. Голубко, дякую. Я тебе сьогодні підлікую, а тобі, принце,час збиратися в дорогу, бо як у нас тиждень проходить, в горах Дракона рік пролітає. Засумує моя похресниця в іншій казці, а мені туди ніяк не потрапити, навіть чари не допоможуть. Тільки ти і твоя любов здатні її повернути. Голубка за день одужає й покаже тобі шлях до Дракона».
Принц, якому вже несила було чекати зустрічі з коханою,а серце рвалося до Попелюшки, сумно зітхнув та став чекати одужання голубки.
В цей час у горах Дракона Попелюшка, яка чекала на Принца вже цілий рік, всі дні проводила на найвищій вежі замку і пильно вдивлялася, чи не з’явиться на обрії самотній вершник?Та окрім шуліки, що часом ширяв серед хмар, дівчина поки нікого не бачила. Та Попелюшка не втрачала надії, вона згадала, як хрещена якось їй сказала:-«Щира любов, доню, сильніша за будь-які злі чари, будь-які недобрі наміри.» І Попелюшка, яка теж була закохана в Принца, вирішила допомагати йому в пошуках: з усіх сил тягнутися серцем до його серця, думками линути до його думок, кожної миті надсилати йому подумки поклик:-«Любий, я тут, я чекаю на тебе.»
Принц же наступного дня осідлав коня, подякував Феї та поїхав з голубкою шукати Попелюшку.
День їде , другий, а третього дня побачив на небосхилі верхівки гір, зрадів Принц, пришпорив коня та раптом відчув, як серце його стислось у холодній нерішучості- він більше не хотів бачити Попелюшку. Не розуміючи, що з ним коїться, парубок зупинив скакуна, сів під ялиною та замислився. Голубка опустилася поруч на гілку:
-«Що сталося, принце? Щастя вже поруч, поїхали.»
-«Не знаю, голубко, я раптом зрозумів, що мені все одно, чи є в тих горах Попелюшка чи немає, я більше не хочу її шукати.»
Зла чаклунка сиділа перед своїм чарівним дзеркалом, спостерігала цю сцену, злорадно посміхалась та ледь у долоні не плескала:-«Вийшло, вийшло!» І пішла спати задоволена і щаслива своєю підступністю.
Принц з голубкою сумно сиділи під ялиною в годині їзди до замку Дракона і не знали, що ж його робити далі. Сонце схилялося до заходу, ось-ось сховається за обрієм, засяяли перші зорі, підіймався Місяць, щоб прийняти у Сонечка вахту на ніч.
Аж раптом Принц зойкнув і схопився за серце.
Голубка злякалась:- «Що з тобою?»
Принц посміхнувся:-«Добре, тепер все буде добре! Я відчув її серцем, вона кличе мене, вона чекає на мене, поїхали!»
Принц заїхав у гори, голубка летіла поруч. Кінь швидко скакав у напрямку замку, який вже було добре видно, назустріч принцу вилетіла ворона, подорожні напружилися та птаха лише зробила коло над вершником, радісно каркнула та полетіла у бік замку.
Попелюшка, яка сьогодні не поспішала йти з вежі, побачила вершника, щасливо розсміялась та кинулась сходами вниз зустрічати принца. Дракон і Варвара, яка весь цей рік підтримувала Попелюшку, розраджувала її, стала їй справжньою подругою, теж вийшли з Замку та підійшли до брами. Варта побачила ворону, почула радісне каркання, опустила міст, відчинила ворота і Принц в’їхав у двір замку. Він повільно спішився, побачив Дракона, зрозумів, що то і є господар. Підійшов привітатися та пояснити, хто він і з якою метою приїхав.
-«Вітаю, хазяїне! Я принц казкового королівства, шукаю дівчину, в яку я закохався з першого погляду. Серце мені підказує, що вона у вашому замку.»
Дракон радо посміхнувся, він любив спостерігати, як зустрічаються закохані:
-«Вітаю, принце! Проходь. Так, Попелюшка гостює у мене.»
В цю мить із замку вибігла Попелюшка і кинулась принцеві на шию, сміючись від щастя. Варвара розчулилась і заплакала. Голубка сіла Попелюшці на плече:-«Привіт тобі від хрещеної.»
Принц із Попелюшкою ще кілька днів погостювали в замку, дали відпочинок коневі та голубці. Довгими вечорами Принц сидів під зорями з Попелюшкою і вони не могли наговоритися, а Дракон бачив з вежі їх щасливі обличчя і сам ставав щасливим.-«Доки на світі існує кохання, все буде добре і жодне зло не зможе розділити закоханих,-думав Дракон і мрійливо посміхався.
Третього дня Принц з Попелюшкою і голубка повернулись до своєї казки, було тепле прощання з Драконом, Варварою та навіть з Вороною. А вдома все королівство вийшло їх зустрічати, попереду йшла хрещена- Фея. Лиш праворуч від натовпу товклися дві тітки і люто виривали одна одній волосся, звісно, то були мачуха та зла чаклунка. Мачуха звинувачувала чаклунку в брехні та шахрайстві, а та захищалась. Королівство не переймалось їх сваркою, радісно зустрічало прибулих і люди вже починали обговорювати майбутнє весілля.
За кілька тижнів у королівському палаці відгуляли довгоочікуване весілля принца з прекрасною незнайомкою- Попелюшкою. Запросили безліч гостей. Майже все королівство прийшло на свято. Під вечір у небі з’явився Дракон, вклонився королю, привітався з молодятами та гостями і святкував разом з усіма, приділяючи найбільше уваги Феї- хрещеній. Мачуха, для якої щасливі обличчя навколо були наче леза у серце, втекла з палацу ще на початку весілля.
Принц з Попелюшкою стали щасливою родиною, у них народилося четверо діточок- два синочка і дві донечки.
А злу мачуху король вигнав з королівства навіки. (30.03.2020)
