Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51624
Рецензій: 96047

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 5023, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.119.166.141')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Щоденник

Я відчула себе жінкою

© ВАХРОМЕЄВА ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА, 27-05-2007
Коли поверталась додому з пляжу, до мене підійшов хлопець. Звичайно я проганяю. А тут подумала: повертатися одній, а так би поговорила з кимсь. Ну, добре. Пояснила, що півгодини можу з ним поспілкуватися, поки не вийдемо до проспекту, там – розійдемося. Потім він мені сподобався. Ми пішли далі. Пішки багато зупинок підряд. А потім він мені набрид: все говорив, говорив, ніс брід, він – хворий на гроші. Хотіла розпрощатися, говорила кілька разів, давай на зупинку, розійдемося. Він же мене вговорював йти з ним далі.
Я зголодніла на обійми. Я ішла з ним за руку. Так хотілося тепла. З першим зустрічним – та довго за руку.
Я вирішила його прогнати: посадити у маршрутку та самій піти додому, щоб він не знав, де я живу.
Мені так хотілося тепла.
Він мене обняв. Гладив, цілував.
Ми обнімалися некрасиво, цілувалися при всіх на зупинці.
Як мені хотілося тепла!
Сказав, що в нього голова закружляла від поцілунків, що я досвідчена. А я то цілувалася давно та дуже мало. Він кинув свою сумку на освальд, щоб не заважала мене обнімати.
Нарешті я усім тілом прижалась. Як давно цього хотіла. Але не відчула того, що очікувала. Не було натхнення.
Але я відчула себе жінкою.
Йому подобалось мене обнімати та говорити мені компліменти. Йому хотілося більшого – але я не дозволила. Який він ідіот!
А я користувалася можливістю когось обняти.
Він попросив мій номер – я не дала.
Він записав мені свій.
Ми пройшлись ще.
Він купив мені квітку.
Я його посадила у маршрутку (не треба йому знати, де я живу). Віддала квітку продавщиці.
Коли переходила через дорогу – ще один хлопець по загравав.
Викинула його номер.
Хочу обнятій, але від них не отримую задоволення.
Від спілкування з другом отримую набагато більше задоволення, насолоди.
Хочу, щоб мене сильно обнімали. Щоб я відчула силу обнятій, сильні, міцні обійми.
Але я буду більш обережною.
Стоїло одягти сарафан – і вже до мене причепилося двоє.
Я відчула себе жінкою, яку подобається цілувати, обнімати, лапати руками, сміло лапати.
А про своє кохання я розповідати не буду. Я когось кохаю. Але це буде таємницею. Хоча б між нами. Якщо і розповім в internet'і, то так, щоб йому це не завадило, щоб не підставити його.   26.05.2007.        

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© , 09-11-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.044686079025269 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати