Я зараз сама на пляжі. Усілась під зонтом та читаю книгу „Секретна мова чоловіків”. Читаю, роздумую, записую думки. Мені ніколи не було так добре та ніколи не буде.
Буде, але по-іншому.
Ніхто не знає, де я.
Навкруги – усі чужі.
І нікому немає ніякого до мене діла.
І не хочу уходити.
Спокійно, свіжо, нікому я непотрібна. Ніхто мене не чіпає, ніхто не кличе. Якщо подзвонять – нічого не зміниться.
Та й я не змінюсь.
Я повинна була здійснити свої мрії – я їх здійснила. Інакше все одне думала б про них. А так – я визволилася від них.
А тепер чого я хочу?
Раз я здійснила свої егоїстичні плани, придумуй новий сенс життя.
Я можу все обняти. Але не зразу. Поступово. Одно за іншим.
І так, те в колишньому.
І так, новий сенс життя: ВІДЧУВАТИ ЖИТТЯ.
Ось так я ще не жила. Завжди до чогось прагнула.
Ну, вже спробувала так жити – ДОСИТЬ!
Довільна – та все!
Тепер спробую по-іншому.
Треба ж!
Усі люди – з компанією, а я – під грибком сама сиджу в сарафані на брудному піску, читаю та щось записую. Але мені подобається.
Отримую задоволення від... Від чого?
Пісок охолоджується – так і простудитися можу.
О. Сонце вийшло з туч. Не пізно чи для такої яркого світла в шість годин вечора?
Навіщо я це записую?
Важко бути такою, як я.
Жила б як усі. А не можу.
Завжди хотілося мати ще щось. А зараз: просто це роблю, не розуміючи, навіщо.
Мушу себе НЕ писати.
А хочеться.
А взагалі мені завжди хотілося кохання. А зараз – ні.
Іншого життя хочеться та друга (у вигляді хлопця) біля себе. ТА БЛИЗЬКОСТІ З НИМ.
А ось це сидіння під зонтом мені вже набридло.
І все набридло. Було б здорово, ЯКЩО БИ ЗАРАЗ ВІН БУВ БІЛЯ МЕНЕ – і ми разом купалися б, насолоджувалися життям та відчували життя.
Так... Що я тут роблю?
Та й у своєму житті? Що я забула? Та зараз можу жити тільки роботою та читанням. Ну, й приємними миттєвостями.
НАБРИДЛО! УСЕ НАБРИДЛО! І ЦЕ ТЕЖ!
Я помішана на собі!
Більше такого не буде!
ДОСИТЬ!
Набридло!
Хороша книга. Рекомендую: „Секретна мова чоловіків”, Алон Гретч, 2004.
Я забуваюсь у читанні.
Я хочу насолоджуватися життям, насолоджуватися усіма цими звуками, відчуваннями, видами, запахами.
Не хочу уходити.
Піду з заходом.
Люди приходять, уходять, а я на одному місці. Навіть не вставала.
Мені так добре.
Ніхто не заважає.
Тут не має домашніх справ.
Продержати б довше цей час. А час іде – та сонце садиться.
Нічого. Мені хватить.
