Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2652
Творів: 49336
Рецензій: 93987

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Казка

Казкове передноворічне прибирання

© Тала Владмирова, 01-01-2022
Осінь ще раз зітхнула. Голосно-голосно. І відкрила-таки свій нотатник.
Ой, який же гарний був той невеличкий яскравий сшиток, де замість білих паперових аркушиків було яскраве осіннє листя – дубове, липове, березове, кленове!
А на кожному з тих листочків тоненьким, мов павутинки бабиного літа, почерком Осені були виведені списки справ, які треба було зробити того дня. І щоразу, перечитуючи, скільки гарного вона має встигну зробити за недовгу днину, вона радісно усміхалась. Але не сьогодні.
Бо на великому кленовому листку – жовтому із зеленою облямівкою було написано: «ПРЕДНОВОРІЧНЕ ПРИБИРАННЯ». Ці літери були такими великими, що зовсім не залишалось місця, аби записати не менш важливе: «Помилуватися яскравими кетягами горобини й сказати кожному дереву, що воно – дуже гарне», «Побажати солодких снів їжачкам і перевірити, чи їм затишно спати в нірках» чи «Погратись із місяцями, щоб не сумували».
Ось звідки й тяжкі зітхання. А зовсім не тому, що, як натякнула нещодавно її старша сестра Зима, Осінь – нечепура! Хіба не вона старанно відмиває рясними дощами кожен листок і павутинку? Хіба не підбирає годинами кольори, аби святкове вбрання кожного дерева найбільше йому личило?
- То в тебе просто творчий безлад,– заспокоювала тоді ображену Осінь сестричка Весна. – Врешті, ти завжди можеш знайти серед тисяч листочків різних дерев той, який тобі потрібно. Просто Зима – інша.
О так, сестриця Зима була зовсім іншою. Осінь навіть підозрювала, що в тої не лише у спеціальній шафі на окремих поличках акуратно складені сонячні й похмурі дні, а навіть сніжинки відсортовані за ящичками: дрібні та більш лапаті.
Більше того, Зимі навіть подобалося велике передноворічне прибирання. Весна завжди підтримували всі ідеї сестричок, якщо ті чинили правильно. А прибирання – то завжди правильно. Літо дуже любила свята й була певна: якщо спершу не прибрати як слід, то Новий рік буде не таким гарним і веселим, як завжди.
А що всі чотири сестрички жили в одному, хай просторому й чарівному, будинку, то й Осені не випадало байдики бити, поки інші свої кімнати приводять до ладу. Вона от-от візьметься за спеціальний осінньо-чарівний пилосос, який прибирає не лише пил і бруд, але й відчищає небо від похмурості дощів, а душі людей – від туги.
Але спершу треба на мить зазирнути до вереснарія, жовтарія та листопадарія.
- Куди? – обов’язково б перепитала Зима. От коли рибки живуть в акваріумі, то де мають мешкати осінні місяці – Вересень, Жовтень і Листопад? Отож бо!
Вересень зосереджено сопів у своєму зручному кубельці й гортав сторінки, мовби вже навчився читати. Осінь мимохідь поправила книгу, яку він тривав догори ногами і погладила волохаті руді вушка та пухнастого хвостика місяця.
Жовтень якраз сплів вінок із різнобарвного листя й крутився перед дзеркалом із дощових крапель і туманця. Хтозна, що він там бачив, але виглядав задоволеним. Осінь аж зойкнула, у захваті від такої краси.
Листопад дуже-уже старанно спав, хоча при цьому не забував слідкувати за нею прищуленим бешкетливим оком.
Зрозуміло, знову вирішив без дозволу дощик вигуляти зранку, не втримав поворозки, так що темні хмари розгулялись над усім містом, всіявши всі вулиці глибокими калюжами. От що з ними робити? Та хай уже гуляють: взимку, коли не час для дощів, ще встигнуть вдома насидітись.
Осінь, переконавшись, що з її місяцями все гаразд, уже зовсім було взялась за прибирання. Аж раптом їй просто в руки пурхнула велетенська сніжинка. Так, восени буває сніг, але ж не в її кімнаті в чарівному будинку! То був лист від Зими.
Осінь була щиро здивована. Та за мить зойкнула, цього разу зовсім щиро. На сніжно-білому й холодному, мов льодинка, аркуші рівненькими чіткими літерами було виведено:
«Вибач, сестро, я не можу зараз прибиратись: у мене Грудень захворів. Прошу, допоможи.
Твоя Зима».
Осінь розуміла, що не лише їй, а й Весні та Літу надійшли такі ж листи. Однак відчула гордість: тепер і без неї розумниця Зима обійтися не може! Але лише на мить: Осінь, хай інколи й капризує, насправді, дуже добра.
Їй було шкода й Грудня – дуже милого, але трохи надто серйозного місяця, який завжди намагався зробити все якнайкраще, адже саме під час нього завжди приходить Святий Миколай. І саму Зиму, яка хоч і намагалася не надто балувати свої місяці, але щиро їх любила.
- Грудень захворів, – стривожено повідомила Осінь своїм місяцям. – А як ви себе почуваєте?
Не варто про це було питати її бешкетників: вони цілком могли сказати, що горличка болять, аби лише нічого не робити, а всі їм співчували й давали щось смачненьке.
Але ні: і Вересень, і Жовтень, і Листопад вирішили, що вони здорові й що хочуть піти провідати Грудня, аби той не сумував. І навіть прихопити із собою. як гостинці, книгу й найгарніший кленовий листок. Та Осінь суворо заборонила їм виходити з кімнати, аби й самим не захворіти, і заквапилась в ту частину будинку, де мешкала Зима.
Там уже були стурбована Весна й Літо, яка виглядала зовсім незвично без широкої усмішки. Зима сиділа у великому білому кріслі, на її колінах лежав і тихенько пхикав Грудень. І навіть його біленька шерстка виглядала збляклою.
І багато-багато яскравих кульок для ялинки, котрі Зима взялась було протирати й розклала на столі, зовсім не блискотіли. У своїх іграшкових будиночках тихенько шурхотіли Січень і Лютий, ніби почувалися винними, що вони здорові, а ще одним зимовий місяць – ні.
- Я вже дала Грудню ліки, тож капосна хвороба от-от відступить. І все буде гаразд. Та вибачайте, сестри, я трохи пізніше свою частину будинку приберу. І велику кімнату, де ялинку встановлюємо й Новий рік зустрічаємо, теж потім я приберу, сама, не клопочіться зайве, хіба в передпокої підлогу заметіть, щоб Новий рік чоботи не запилив, як у гості прийде.
- Ну вже ні! – дуже-дуже рішуче заявила завжди тихенька й трохи соромлива Весна. – Чого ти маєш більше за нас прибирати? Самі впораємось. До роботи, сестри!
Літо нічого й казати не стала, відразу взялася до прибирання. Так само, як і Осінь. Ой, як же вона старалася! Як ніколи. Однак Зима не втрималась: Грудень саме заснув і виглядав уже не таким хворим. Тож вона вирішила лише одним оком глянути: чи все в Осені гаразд?
А потім не витримала й почала протирати кожну голочку протирати на великій ялинці в кімнаті, де найчастіше всі пори року збиралися разом. І голки ставали яка зеленою-зеленою, яка білою, мов снігом притрушеною, яка – сріблятою та блискучою. Чи не тому й кульки й інші іграшки в кімнаті Зими теж ставали все яскравішими й гарнішими, хоч їх ще не протерли?
А може, й не лише через зусилля Зими та всіх її сестричок до будинку поступово поверталося відчуття прийдешнього свята. Бо в зимовій кімнаті вже були всі-всі інші місяці. Вони прийшли провідати захворілого Грудня та принесли йому гостинці.
Березень простягав йому паперовий кораблик, Квітень – букетик перших весняних квітів, Травень – дуже гарний камінчик, який видавався нагрітим на сонці навіть зараз, у кімнаті Зими.
Червень – кілька суничок у великому листку лопуха, Липень – великого паперового змія, ледь прим’ятого, зате в його хвості посвистував справжній літній вітер, а Серпень – велике раннє яблуко, таке яскраве, що на ньому, мов на квітці, тріпотів крилами метелик.
Вересень, Жовтень і Листопад нанесли багато яскравого листя дерев, блискучі каштани й жолуді. Січень і собі, хоч Зима й не дозволяла, підійшов до хворого і дав йому велику смачну цукерку – із тих, що вкладають у новорічні подарунки. А Лютий, хоч і дивився з-під лоба на гостей, бо був трохи відлюдькуватий, однак теж не залишив Грудень без подарунка: він приніс крихітний слоїк, у якому був закритий сонячний промінь. Коли Лютому ставало сумно, а за вікнами було геть похмуро, він діставав той слоїк і милувався блиском промінчика.
Потім Зима дуже-дуже суворо насварила всі місяці. Вона щиро вважала, що Грудень швидко видужав тому, щоб був гарним місяцем і без суперечок пив несмачні, але корисні ліки. А якби він капризував і не лікувався, то й інші місяці захворіли б після таких гостин. А це вже зовсім непереливки були б.
Зима знає дуже багато, але не все. Так, ліки допомогли, послабивши хворобу. Але втекла та напасть, бо злякалась, побачивши стільки місяців водночас.
А ще, Грудень пожалів промінчик, якому набридло сидіти в слоїку і випустив його на волю. А звільнений промінчик так гарно засяяв у кімнаті, що навіть Лютий усміхнувся, а знічена хвороба забралася куди подалі.
- Ой матінко-вічність! Кімната ж була майже прибрана, а тепер тут – дванадцять розбишак і купа їхніх іграшок. Як навести лад? – забідкалась Зима, ледь переконавшись, що всі здорові.
- То нічого, сестро, я зараз усі місяці до себе заберу: нечасто вони всі разом бавляться. І тобі допоможу тут прибрати, – втрутилась Осінь. – Нумо, малечо, до мене: я вас яблуками з медом пригощу.
Всі місяці радо заквапились на гостину, хоча ще слабкого Грудня довелося нести на руках. А от Жовтень і Листопад тихенько хихотіли і штовхали один одного: щось накоїли.
- Сестро! Виховуй своїх місяців краще, бо скажу святому Миколаю, аби їм нічого не дарував! Шибеники!
І справді: замість чистісіньких ганчірок, якими Зима протирала білі сніжинки, що прикрашали в її кімнаті стіни замість картин, місяці підсунули їй осіннє листячко.
І тепер кілька сніжинок стало жовтими, зеленими й охряними. Такими гарними, що й Весна, і Літо, й Осінь забажали й собі таких прикрас у кімнати. Тож Зима навіть ще кілька сніжинок додатково перефарбувала, аби на всіх вистачило.
Зима, звісно, не стала скаржитись Святому Миколаю. Тож і вона сама, і Весна, й Літо, й Осінь, і всі-всі місяці вчасно знайшли під подушками чудові подарунки.
А коли Новий рік завітав до них на гостину, то весь будинок був казково чистим. А ще – сповненим щастям, сміхом й усмішками. Тож і в Нового року був гарний настрій. І всім-всім у цьому чарівному будинку щастило весь наступний рік.



Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.1760249137878 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …