На передодні Нового Року, який вже на останній зупинці того, який минає, всіх Вас УКРАЇНЦІ щиро вітаю рідним словом, яке родилося в чужині. Простіть мені, якщо ранить Вас моя мова з ЗАКЕРЗОНСЬКОЇ ЗЕМЛІ. Знаю, що її далеко до тої з княжого Львова, до полтавського співу, до волинського тонесенького звуку. Але повірте мені, що мене розуміють наше батьківське Надсяння і Лемківщина, яким я сію любов до рідного вкраденого Акцією Вісла у сорок сьомому минулого сторіччя. Я наголошую той злочин, бо просять мене, бо кличуть наші предки, яких осиротили з рідного Вони.
Хто вони питають син і доня, питають внуки. Ти говориш їм, або ні про час розлуки з Лемківщиною і Надсянням, і час розпуки, який Карпатами крокує. Хто збагне минулого звуки, хто мій голос почує, зрозуміє, що МИ є тоді і тільки тоді, коли любимо своє…
Незабаром Новий 2022 Рік. У кожного з нас родиться запитання: - яким Він буде? Що принесе людям чесним, мирним і справедливим, а що тим, які блудять? Думками влітаю в Україну, Інтернету сторінками ходжу і знаходжу, що там на НАШОМУ Донбасі знов і знов гинуть не лиш НАШІ, але й ті з ворожої навали, які напали на наш край. Боже, прости, прошу, всім провини, « як і я прощаю винуватцям своїм…». Мрію, що загарбники зрозуміють молитов наших суть і ГЕТЬ підуть з нашої закривавленої, чужої їм землі, з нашої України. Молю Тебе Боже, віджени від нашої границі птиці двоголові, які знов і знов хочуть нашої крові. Дихний в них кадилом Твоєї сили, подих любові. Може й вони теж люди, лишень запутані словом сатани стають перед нашим кордоном, як непрошені ворони, не хочуть війни.
Рік, який минає, знає, як було. В історії напишуть про нього. Рік, який перед тином нашого життя впиши Україно в своє велике Я, а всі ми, як ХРИСТИЯНИ ходімо на МАЙДАНИ свого душевного життя, щоб писати вчинком і мудрими словами БОЖУ ЛЮБОВ для НАШОЇ ДЕРЖАВИ. Україні треба нині ВОЛІ і СЛАВИ. Іди з Богом Україно у той Новий Рік…
