Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51558
Рецензій: 96010

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 50135, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.144.47.115')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Есей

Говорять щасливі

© Єшко, 26-11-2021
       Слово полова (приказка). Його редагуємо, і себе разом з ним. І разом із собою всі, бажано, сторони свого життя. А якщо мова про таку чутливу його сторону, як особисте… Це просто життєвий досвід, коли особисте збагнуло, що не може без особистісного, і все це вкупі жило завдяки словесному…  
       Їжа для роздумів, не рецепт успіху, крок на шляху.  
Вже прийшла друга половинка на перше побачення. Здавалося б, листування вже не настільки важливе… Можна перепочити від нескінченних поглядів зі сторони на свої мотиви, цілі, бажання, помисли, наміри, і т. д, і т. п. А оглянешся – і як саме собою ворухнеться відчуття гідності за виконану роботу.    
       Написав більше, ніж півсотні оригінальних оголошень на сайті (кожне приблизно на 150 слів). Вона не відповіла на жодне. Це я зміг розпізнати її. Будучи вихованим сотнею авторських звернень на віртуальному майданчику для знайомств, тисячею зусиль, мільйоном переживань. Шановні дівчата! (Всі жінки – дівчата) Ви стільки разів, читаючи, аплодували мені. Аналізуючи, оцінюючи, як завгодно коментуючи. Мимоволі забуваючи, заради чого прийшли. Несвідомо стверджуючи те, від чого тікали.
       Самотність не повинна об’єднувати. Як би це не звучало, але сайт знайомств робить її колективною. У своїх оголошеннях відвідувачі пишаються досвідом самотності. На його основі створюють групи за інтересами. При бажанні можна почути «мову самотніх». Усі ці специфічні висловлювання, хід думок... Ті, хто твердо вирішив жити без сім’ї, може писати сильно, талановито навіть. Назвемо речі своїми іменами.
       Щасливі пари говорять, дихають, живуть на власній «хвилі». Чи є такі у вашому колі спілкування? Чи розділяєте їхнє щастя? Немов радіоприймач, спробую передати. Років зо три тому вперше зайшов на сайт знайомств. І з самого початку не сприймав, противився найрозумнішим, найпронизливішим висловлюванням в ім’я збереження самотності. Чи потрібні приклади? А потім пощастило читати коментарі, чиї автори – досягли. Дійшли. Покохали. І, чесне авторське, ті кілька фраз (десь більше слів, десь менше) часто виявлялися настільки характерними – ОСОБИСТІСТЬ автора так і звучала у них! Думка, що ця людина стала цілісною, ніби насправді зустрілися дві половинки чогось Єдиного… трошки муляла маленькою такою заздрістю... Відтепер вони обидва можуть бути собою, у повному сенсі слова, і востаннє висловитися на сайті, як їм того хочеться… Як люблячим душам їхнім хочеться.
       Я ще не був упевнений, що зустрів саме другу половинку. Однак стосунки розвивалися якщо і не завжди так, як загально прийнято, та незворотньо, що підштовхнуло до власного останнього висловлювання, може, і менш яскравого.
       Знаєте, як це було? У її оголошенні не знайшов жодної вимоги до хлопця. Лише про себе, і з такою рішучістю, твердістю… Знову це звучання… Дуже рідкісне для жіночих оголошень на сайті знайомств. Дівчина була «добра тільки стосовно хороших людей». Рішуче, тверде «тільки стосовно», а ось «хороших людей» змусило замислитись… І написати їй… Вона не хотіла філософствувань (як іще хлопцю сподобатися дівчині у листуванні?). І я відштовхнувся від «хороших людей». Про яких не писатиме любителька нічних клубів, зірка усіляких тусовок, світська левиця. Моя адресатка, певен був, не така. Наважився на незвичну для себе відкритість, і простоту. Нічого нового про себе, тільки щиро... Хіба ж я погана людина?
       Запропонувала поговорити по телефону. Відмовилася обмінюватися фото. Місяць спілкувалися не знаючи, як виглядає інший. І так і пішли на перше побачення. Десь із годину прогулялися біля станції метро, і що ще нам було потрібно? Але ж як сміялася, як усміхалася від вуха до вуха, коли, чекаючи її приходу, нарешті побачив цю загадку серед людей…
       Через місяць буде річниця наших стосунків. А коротенька переписка, на кілька всього повідомлень, зберіглася. І берегтиметься усе життя.
       Тож слово полова, чи – зернина? З якої починається все?

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

Ви (думаю) торкнули гостру тему

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© козак Голота, 28-11-2021

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Аркадій Квітень, 28-11-2021

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Інра Урум, 26-11-2021
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.033793926239014 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати