Зараз мало хто про це знає, бо дуже вже декому невигідно, щоби про це знали. А якщо хто й знає, то мовчить, бо на підписці про нерозголошення.
А було ось що. Феміністки, а вони ж давно добивалися рівних прав із чоловіками, продавили через ООН, щоби більше жінкам дітей не родити, бо це дискримінація. І стали дітей на 3-D принтері друкувать. У Китаї, бо там дешевше. Діло було налагоджено добре. Виставляєш замовлення в Інтернеті, додаєш фотографії батьків, щоб дитина схожа була, вибираєш хлопчик чи дівчинка, платиш через PayPal або кредиткою, і замовлення прийнято. Чекати треба було місяців дев’ять, як і раніше, бо черги великі були. Ну, а доставляли лелеками, тут уже нічого нового придумувать не стали. А птиця ж є птиця. То адресу не дочитає, то щось наплутає. Я вже не кажу, що регулярно замість Австрії дітей в Австралію приносили і навпаки. Замовлять от австралійські аборигени собі дівчинку, а лелека її в Австрійські Альпи принесе. Чоловік рознервується й до жінки: «Що, де, як?» А вона тільки руками розведе: «Лелеки...». Ну, і питань нема, та й не відсилать же ту дитину назад в Китай. А раптом лелека знов щось наплутає. Тобто, сім’ї це не розбивало, хоча проблеми й були, чого вже там гріха таїть.
Але тут став Китай дуже сильно на цьому бізнесі підніматися, і стало це дуже сильно декому не подобатись. Так вони це діло взяли і заветували. І тепер знов жінки народжують дітей, як і колись. А так же добре все було!
