По узбіччю широкої дороги йшло п’ять жіночок та маленька дівчинка. Дійшовши до старенького кіоску, одна з них досить голосно завела відверту розмову. Всі розвернули свої тіла до її роту-рупору і завмерли, немов рядові перед генералом. Лише молода дівчина, років з тринадцяти, стояла та спокійно фарбувала собі губи. Такого гриму не знав навіть Данилко.
-- Ой, дівчатка. Від кохання одне горе. Тиждень тому познайомилася з одним брюнетом, а він мені зранку й каже: "В тебе так смердить подушка".(Хіба ж я винна? То все собака слину пускає, а інколи, сама чула, ще й підпускає. І чомусь в мою подушку) А я йому з ранішнього пересердя: "То не нюхай, сволота кривонога". Негідник... Негідник! Він мені сказав, що я пласка. А в мене ж 3 розмір! Розумієте, дівчатка. Яка різниця, чи помітно цю особливість чи ні? Зараз повненькі моделі (її саму скривило на цьому слові) в моді. Пішла я від нього, коли він грякнув дверима моє квартири.
-- Молодець, Люсьєночко - мовила мадам з болонкою на руках. Вона була легендою в своїх кругах: Мама, або ж Маргарет. В рідному місті, Шкловите, її звали: "Дама з цією огидною маленькою собачкою".
-- В неділю, біля гастронома зустріла гарного, але гладкого блондина. Якби не блакитні очі, то й мимо пройшла, але ж ті очі... Фліртую з ним, а він мовчить і посміхається. Побачила каблучку на лівій руці і мене просвітило. Яка ж я була дурна. Стільки часу згаяла, в черзі пропустила... Дала йому ляпаса, щоб знав як приставати до добропорядних жінок.
-- Так, так... - пішов вихор по жіночій громаді.
-- А вчора спиняю Мерседес. А там такий... - продовжувала Люсьєна, прикусивши губу та закотивши очі - мачо... Бачу, що гарячий. Наче відчула жар його тіла, доки додому їхала. Хотіла на каву запросити...
Всю дорогу на мене навіть не поглянув. Знаю їх штучки. Це щоб не видавати зацікавленості. Але ж і ваша Люсі не з зіроньки впала. Очима часто блимала, мов стратоскоп на дансполі -- від такого порівняння дочка Маргарет злорадно хіхікнула -- Волосся на палець крутила. Ось до крові -- для підтвердження своїх слів, жінка показала на добре різанутий вказівний палець лівої руки.-- Ногу на ногу закинула, ледь сидіння не провалилось. Уваги нуль. А як приїхали, він каже: "Га нід єнгі". Зрозуміла, що не наш, певно іспанець, то відповіла по-їхньому, як в школі подруги вчили: "Паш олнах єрд рянь".
І знаєте: він завівся, як мотор старого дідового "Москвича", тільки радості такої не прогляділа. Дід було, як заведеться, радісний, пісню співає. Допоки не заглухне знову.
Так от. Мачо, гарячий мачо перейшов на ниці російські матюки. Полізла в сумку... За грошима? Ага, зараз. За балончиком, щоб цьому уркагану в очі бризнути. І уявляєте, в сумці - чорна діра, мов в моєму вусі. І гроші зникли. Чи їх там і не було, бо зарплатню тільки завтра видають. Як можна прожити на 500 доларів в такому великому місті як Шкловите? Пропоную натурою заплатить - ні в яку. І називає мене своїми іспанськими словами: негарними для українського ніжного вушка. Мобілку йому заклала, домовились, що віддам сьогодні. А номера в нього харківські. Отак я без мобілки та й без грошей.
Ой дівчатка! Від кохання одне горе. Всі мужики - козли!
Жінки хотіли привітати таку безглузду, хоча й палку мову, але Микола, водій з фабрики "Хмето" збив цей настрій дивною, але ж наскільки влучною фразою: "Всі мужики козли, якщо ти сама коза". І пішов далі, ледь посміхаючись. Ні, це не злоба і не жарти. Це досвід з іншого боку стосунків.
