

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	756
Творів:	11495
Рецензій:	17453

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза проза+поезія

Чому хочеться плакати

© Максим Колиба, 23-05-2007
Чому хочеться не чекати вигідного моменту, а просто вилити всі сльози з душі? Звідки вони взялися? Я не зрадник Великого Бога, я просто його неслухняна дитина. Я дивлюся на світ нерозвиненими очима і не знаю навіщо. Перейшовши межу, треба йти до кінця, в інакшому випадку не можна її переходити. Перебування між ролями доброго і злого змучує. Все відчуття бажання перетворюється з милого на якесь невідоме жадання освітлення світу. Я просто неслухняна дитина Господа. Кричу, як розбещене дитя, що не отримала свою можливість зачинити двері машини чи погодувати кроля чи ще щось, що зазвичай роблять дорослі. Я справжній представник людей. Чекаю дива, хоча знаю, що воно і так є. Хочу сам його зробити, але лінуюсь, як і у всьому, що може бути зроблено. Треба просто усміхнутись, і все розвіється як дим посеред поля. Але мені хочеться плакати. Чому хочеться кричати? Навіжено і дико, як колись, при народженні. З незвіданим чуттям сили крику. Щоб кожна молекула всього світу відчула хвилю повітря, що вийде з моїх грудей. Щоб усі відчули те, що я просто чекаю світла. 21.05.2007 пів другої ночі. Ти просто світло посеред ночі, Я просто промінь між тисяч свічок. Я просто струмінь, стікаю в море, А Ти – це море, де хвилі тихі. Сидиш на Небі, а в Слові – Сонце, А в мене – очі, налиті кров’ю. Я бачу руху повітря звуки, Його Ти сміхом своїм колишеш. Навіщо Сонце своє знайомиш З моїми снами. І вже коли ми Будемо пити вино солодке З роси Твоїх світанкових квітів. 21.05.2007 ніч
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.0095739364624 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Чому хочеться плакати

Кричіть , аби навчитись мовчати...