Мені погано одній. Я починаю сходити з розуму, коли одна. У гороскопі записано, що я залежу від людей. Це правда. Я повинна бути з кимсь! Мені хтось потрібен до божевілля, щоб завжди був біля мене. Мені дуже сильно хтось потрібен.
Я не можу!
Я хочу бути з кимсь!
Бачиш, мені байдуже, з ким! Це негарно. Це жахливо. Але це правда. Мені набридло так жити! Мені набридло боротися з невидимою силою. Ця невидима сила – самотність. Мабуть, самотність мене зводить з розуму!
Так я кохаю чи ненавиджу самотність?
Коли сама, стільки справ роблю, стільки реалізовую, тільки головне у результаті не отримую – не отримую щастя!
Або мало що встигаю з корисних, егоїстичних планів, планів для себе, коли з кимсь, але зате – я ЩАСЛИВА, розтаюсь з цією людиною чи компанією щасливою, тримаючи у пам'яті спогади про нашу розмову, згадуючи та прокручуючи у голові знов та знов спілкування.
Я зривалася та знову зриваюся!
Мені самотньо!
Мені самотньо!!!!!!!!
Хоч на стіну лізь.
Рви себе на шматки, роздирай на части!
Куди убіжать? У що це все виплескати? Куди? Як не зійти з розуму?
Життя заганяє у рамки!
Що вибрати?
Свободу, але з чим свободу? Свободу разом з самотністю?
Чи рабство, але щасливе рабство?
Де більше користі?
У свободі!
Де більше щастя?
Там, де немає свободи?
Чи це НЕщастя?
Чому радуватися? Свободі? Що я зараз одна?
Я радуюсь! Але мені часом становиться так погано!
Допоможіть мені жити!
Зробіть за мене вибір!
Чи вбийте мене!
Як же мені з НИМ добре!
Я готова його слухатися, йому підкорятися. А більше нікого я не слухаюсь! Нікого!
А його готова! Та хочу! Хочу бути йому покірною та слухняною! Він це вже побачив!
Але я хочу бути свободною!
Взагалі, я кохаю самотність.
Я самотня, тому біжу за першою МРІЄЮ-КОХАННЯМ...........
